Розділ 140 - Рікракамур (3)
Земля провалюється, і Рікракамур летить донизу.
Оскаженіло борючись, аби його не поглинула безодня, Рікракамур неконтрольовано бовтався.
Але коли болото зникло і під ногами не залишилося жодної опори, його рухи були марними, а гарячкові зусилля лише погіршували становище.
— !!!
Зрештою, із жахливим виттям, Рікракамур впав в глибини безодні.
Алон пірнув за ним без найменшої затримки, спускаючись у темряву, і розмірковуючи.
"Усі необхідні приготування тепер завершені" — подумав Алон.
Насправді досягнення цього результату не мало бути миттєвим.
План початково розроблявся у три окремі етапи.
У «Психоделії», першим етапом було протистояння з Рікракамуром.
Спочатку Елібан мав битися з істотою на болоті наодинці.
Потім союзники, які пішли за Елібаном, мали б активувати чотири блоки, розташовані на півночі, півдні, сході та заході, щоб осушити болото, що ознаменувало б початок другого етапу.
Після завершення цього етапу земля мала б провалитися, і під землею, у ямі, дивовижно схожій на безодню, розпочався б третій етап.
Коротше кажучи, це була тривала й виснажлива битва, але Алону вдалося повністю оминути два з трьох етапів.
Умисно залучивши дружні війська для управління чотирма напрямними блоками, він одночасно впорався з першим етапом та періодичними атаками монстрів.
Завдавши Рікракамуру значних каліцтв, він спровокував звіра виплеснути темну рідину, що скасувало закляття, яке утримувало фундамент болота цілим.
Таким чином він розтрощив землю й перейшов безпосередньо до третього етапу, повністю уникнувши другого.
Тепер для Алона залишалася тільки третя фаза.
Падаючи в безодню, він випив зілля мани й почав сплітати знаки руками для своєї вирішальної стратегії.
"Це може довести мене до межі, але іншого способу покінчити з цією істотою немає."
Б-у-у-ум!
З дна ями лунав неймовірний вибух.
Це означало, що Рікракамур приземлився.
— **З'єднання.**
Промовив Алон, завершуючи жести руками.
Коли він нарешті приземлився в підземному просторі, тьмяно освітленому слабким сяйвом місяця...
Алон зупинився, будучи повністю спантеличений.
Причина?
Рікракамур, який мав би корчитися від болю й руйнувати все довкола після удару, тепер лежав абсолютно нерухомо.
— ……?
У голові Алона зародився маленький, але надокучливий сумнів.
— …!
Тільки тоді він усвідомив шокуючу правду.
"…Отвір?"
Прямо посередині живота величезної істоти, яка тепер лежала догори дригом і бездиханно, була гігантська рана, набагато більша за все, що міг би спричинити Алон.
З першої ж миті зустрічі з Рікракамуром, Алон відчував, що щось не так.
Це були очі істоти.
Цього монстра мали перемогти лише після трьох фаз.
Коли він досягав третьої фази, а його здоров'я падало нижче 30%, його очі ставали багряними, і він впадав у лють для останнього бою.
Проте з першого ж удару Алона очі Рікракамура вже були червоними.
Тобто Рікракамур увійшов у стан люті ще до того, як Алон взагалі розпочав атаку.
Хоч якими потужними були атаки Алона, їх не мало б вистачити, щоб завдати смертельного удару.
Зрештою, Рікракамур був демонічною істотою.
Навіть Елібан з його талантами головного героя й абсурдною сюжетною силою мав би труднощі із завдаванням єдиного вирішального удару по Рікракамуру, якби не обрав шлях магії.
Алон пильно дивився на поваленого звіра.
Там, просто посеред його живота, зяяла величезна діра — куди більша за будь-які ушкодження, що він досі спричиняв.
"…Що це означає?"
Він спантеличено схилив голову.
Звісно, ситуація була надзвичайно вигідною для Алона.
Йому вдалося порівняно легко схопити Рікракамура, який був потрібен йому навіть за найвищу ціну.
Проте він не міг просто проігнорувати цю загадку.
"Чому в Рікракамура була така рана? Чи це було частиною початкового сюжету, що в цей час його поранить хтось інший?"
Міркуючи про це, він злегка похитав головою.
Хоч як він міркував, це здавалося неправильним.
Така величезна рана вимагала б у Рікракамура, чия регенерація не була особливо сильною, багатьох десятиліть на загоєння.
Навіть якби вона загоїлася, рубці були б жахливими.
Отже, залишалася лише одна логічна можливість.
Хтось мусив битися з Рікракамуром ще до того, як Алон прибув для протистояння з монстром.
Хто міг провести таку дуель із Рікракамуром?
Звузити коло підозрюваних було неважко.
Хтось, здатний не лише битися з монстрами, які охороняють артефакти П'яти Великих Гріхів, а й завдати такої важкої рани.
Наскільки було відомо Алону, таких існували лише одиниці.
"Найімовірніше — кілька прихованих майстрів та Чотири Великі Фракції."
Звісно, цей світ приховував набагато глибші й складніші таємниці, ніж Алон початково розумів, тому поспішати з висновками було б необачно.
Утім, серед тих, про кого знав Алон, лише ця невелика група могла так важко поранити монстра.
"Чи це могла бути робота Джуджу?"
Він замислився із дивним відчуттям, але невдовзі відкинув цю думку.
Джуджу не діяла б необачно без чіткої «мети».
Продумавши все, він вирішив рухатися далі.
Його метою в протистоянні з монстром було виключно отримання артефакту П'яти Великих Гріхів.
Алон ступив у зяючу рану на животі мертвого Рікракамура.
Якби все йшло за початковим планом, йому довелося б увійти через пащу Рікракамура, зіткнутися із шипастими щупальцями всередині й витримати ще одне виснажливе випробування.
Але коли живіт уже був розірваний, у цьому не було потреби.
Незабаром Алон знайшов масивну порожнину, яка заперечувала всі уявлення про нутрощі живої істоти.
У цьому величезному просторі виділявся один предмет.
Прямо в центрі він побачив один із артефактів Гніву — багряний спис.
Не вагаючись ні миті, він підійшов до нього й витягнув із землі, куди той був встромлений.
Багряний спис витягнувся легко, без жодних зусиль.
Його дизайн був дивовижно простим як для артефакту П'яти Великих Гріхів.
Окрім округлого жолоба, вирізьбленого біля основи наконечника, він не мав жодних гравіювань чи прикрас.
Більше того, від нього не виходило якоїсь особливо злої чи загрозливої аури, але Алон був упевнений, що це один із артефактів П'яти Великих Гріхів.
Він бачив цей предмет раніше в грі.
Алон швидко вхопив спис.
Бум! Грім!
— ?
Саме тоді він помітив, що вся порожнина починає руйнуватися.
Самою причиною, чому Рікракамур став монстром, був артефакт П'яти Великих Гріхів.
Тепер, коли артефакт усередині його тіла вилучили, істота почала розпадатися.
Що спантеличило Алона, так це те, як швидко це відбувалося.
"Спершу воно не розпадалося так швидко" — подумав він.
Після короткої миті сумніву він почав рухатися, аби втекти з простору, що руйнувався.
— А.
Він видав тихий звук, коли його очі впали на ділянку навколо місця, де був застряглий спис.
У мить, коли він помітив багряну перлину,
Хап!
Він схопив її й вискочив із порожнини.
Опинившись у безпеці зовні, Алон побачив…
— ???
Блекі, який поглинав рештки Рікракамура, що розпадалися.
————
Наступного дня.
Експедиційна група, перемігши Рікракамура, вирушила в зворотний шлях до кордону.
Усе ж вони почувалися трохи розчарованими тим, що так і не з'ясували, чому Рікракамур посилав хвилі монстрів на фортечний мур.
Тим не менш, усунувши джерело, експедиція більше не затримувалася й залишила болото, яке тепер перетворилося на звичайний ліс.
Вони прибули на кордон без особливих змін порівняно з тим, коли вирушали.
Єдиною видимою зміною, якщо така й була, було…
— ……
Лицарі та солдати, які приєдналися до експедиції, спостерігали за Алоном так пильно, ніби їхні погляди пропекли в ньому діру.
Більше того, їхні обличчя були сповнені поваги та захоплення.
Алон озирнувся на загін, на мить зустрівшись із ними поглядом.
"Це вже трохи занадто" — подумав він.
Звісно, Алон знав, що їхнє захоплення й поклоніння походили від щирого почуття благоговіння, тому не збирався їх карати.
Але він не міг не відчувати тягаря їхньої уваги.
Особливо враховуючи, що у випадку з Рікракамуром, Алон зробив далеко не все сам.
Щоправда, він завдав останнього удару, але здавалося, ніби хтось інший уже виконав більшу частину роботи, залишивши йому лише фінал, через що той почувався дещо спантеличеним.
Утім, відклавши це вбік, Алон мав у голові ще щось у ту мить.
— ……
Блекі, що притулився до його грудей.
Маленька істота повернула голову до Алона, мабуть, відчувши його погляд, і видала тихий звук "Мяу?".
"…Це справді нормально?" — подумав він.
Алон напередодні спостерігав, як Блекі поглинув усе тіло Рікракамура, що розпадалося.
Попри те що майже половина велетенської істоти розпалася на пил, решту поглинув Блекі, який заради цього стрибнув із грудей Алона.
— Гм.
Алон перевернув маленьке тіло Блекі, уважно його оглядаючи.
"Схоже, немає жодної різниці."
Його вигляд був абсолютно таким самим.
Його розмір не збільшився, і він не здавався сильнішим.
Навіть коли Алон перевірив його магічні здібності про всяк випадок, вони були такими ж, як і раніше.
Для істоти, яка поглинула такого сильного монстра, повна відсутність змін спантеличувала.
Алон тільки-но дізнався, що тіньові дракони можуть поглинати речі, але не бачити взагалі жодного ефекту після цього було дивно.
"…Лейнісіус знав про «Єднання тіней», але нічого не знав про тіньових драконів. Чи варто мені запитати Ріне для отримання детальнішої інформації?"
Поки Алон роздивлявся Блекі, маленька істота у відповідь просто тихо схилила голову.
Це був теплий весняний день, але сонячне світло здавалося незвичайно суворим.
————
Рівно через три дні після повернення експедиції на кордон:
— З поверненням, Маркізе.
— Так.
— Здається, ви знову увійшли в історію.
— Що ти маєш на увазі?
— Я не чув якихось конкретних розповідей, але, судячи з того, як поводяться солдати та лицарі, ви, мабуть, знову зробили щось дивовижне.
Коли Еван зробив жест у бік солдатів та лицарів, які все ще захоплено дивилися:
— Ви прибули, брате.
— Так, Святий. Я щойно повернувся.
— Я радий.
Юман вийшов уперед зі своєю типовою лагідною посмішкою.
Але невдовзі його обличчя стало поважним.
— …Кардинал Ютія щось зробила?
— Ні.
— …Кардинал Ютія?
— Ні, нічого не сталося.
Із виразом обличчя ще серйознішим, ніж раніше:
— Брате, я мушу знову попросити вас — тримайтеся подалі від Кардинала Ютії.
— Що?
— Вона небезпечна.
Юман знову прошепотів це Алону.
"…Чому він каже це саме зараз?" — подумав Алон.
Алон знову був подумки спантеличений.
Тим не менш, вони повернулися неушкодженими.
.
.
.
(П.П Ну Юмана можна зрозуміти трішки, що до підозр до Ютії, но знав би він заради кого вона це робить.)
.
[Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділів та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga]