Розділ 14 - (Початок нового непорозуміння) (2)
Леді Зенонія.
Зенонія Калія, яка вже кілька років фактично керувала графством Зенонія, використовуючи свого батька як маріонетку, прибула до маєтку графа Палатіо з двома основними цілями.
Першою її метою було з'ясувати наміри Алона, нового графа Палатіо. Він володів важелем впливу, здатним завдати серйозної шкоди графству Зенонія, але вирішив ним не користуватися.
Стосунки між їхніми графствами не були відкрито ворожими, але вона розуміла, що за своєю суттю граф був схожий на неї саму — у певному сенсі вони були одного поля ягоди.
Тому вона легко дійшла висновку, що Алон не належить до тих людей, які володітимуть настільки потужним інструментом впливу лише через сентиментальність або безглузду доброту.
Вона приїхала, щоб дізнатися його справжні наміри.
Другою її метою була оцінка сили організації, якою, за чутками, керував граф Палатіо.
Звісно, Калія розуміла, що проста зустріч із графом не дозволить розкрити всю могутність тіньової сили, яку він очолював.
Проте вона мала спосіб хоча б зазирнути на її околиці.
Цим способом був чарівник Біанкель.
Колись він здобув академічну славу в Магічній Вежі завдяки новій теорії щодо «магії забутої епохи», але пізніше був вигнаний за проведення надмірно жорстоких і нелюдських магічних експериментів.
Попри вигнання, його сила залишалася на п'ятому ранзі.
Він був достатньо могутнім, щоб самотужки знищити цілий військовий батальйон. Калія забезпечувала підтримку його дослідженням і таким чином уклала з ним тимчасовий союз.
Вона вважала, що такий чарівник, як Біанкель, який спеціалізувався на магії виявлення і досяг вершини п'ятого рангу, без проблем зможе оцінити силу охоронців графа Палатіо.
Хоча якість охорони не розкривала всього, спостереження за тими, хто захищав графа, могло дати важливі підказки щодо справжньої могутності його організації.
...Принаймні саме цим вона виправдовувала присутність Біанкеля.
У приймальній залі маєтку, леді Калія непомітно поглянула на Біанкеля, чий рот досі був злегка відкритий, а обличчя спотворене очевидною тривогою.
Вона внутрішньо здивувалася.
Наскільки їй було відомо, він не належав до людей, які дозволяли собі настільки безглузді вирази обличчя перед іншими.
Біанкель завжди поводився зарозуміло і ніколи не говорив ні з ким шанобливо — навіть із нею, своєю покровителькою.
Звісно, Калія розуміла причину такої поведінки.
Навіть будучи вигнанцем Магічної Вежі, він досяг вершини п'ятого рангу, і вже це саме по собі було достатнім виправданням його зарозумілості.
Але зараз його вигляд був надзвичайно дивним.
На його обличчі застиг той самий шок, який вона бачила раніше, а тепер вона також могла розгледіти проблиски емоції, якої ніколи раніше в ньому не бачила: "Страх".
— Чому...?
Суміш цікавості та тривоги зародилася в серці Калії, поки вона спостерігала за ним.
Вона ніколи не бачила, щоб він демонстрував такий відвертий страх.
"Якщо він реагує так... невже магія, яку ми бачили, справді була закляттям Первісної магії...?"
Ця думка промайнула лише на мить, після чого вона змусила себе повернути увагу до теперішнього моменту і зустрілася поглядом з Алоном.
Його очі не змінилися.
Погляд, який ніби не знаходив жодної цінності в тому, що зараз відбувалося, повільно й байдуже ковзнув по ній і Біанкел..
Запала тиша.
— Прошу вибачення, графе Палатіо. Я поводилася неввічливо.
Саме Калія першою порушила мовчання.
Попри титул леді Зенонії, вона офіційно звернулася до графа та перепросила за вторгнення до тренувального залу.
Навіть якщо в неї було певне виправдання, підглядати за чужим тренуванням усе ж було порушенням етикету, нехай і незначним.
Після короткої паузи Алон відповів:
— Немає потреби когось звинувачувати.
— Дякую.
— За звичайних обставин я б поцікавився метою вашого візиту до графства. Але перед цим дозвольте мені дещо прояснити.
— Будь ласка.
У відповідь на згоду Калії, Алон без вагань продовжив:
— Те, що я використав, не було Первісною магією. Схоже, чарівник, якого ви привели із собою, помилився.
— Ось як?
— Саме так. Мої власні магічні здібності не є чимось особливим. Якщо говорити про ранг... то десь другий.
Звісно, Калія не повірила словам Алона.
Навіть з її обмеженими знаннями магії було очевидно, що сила, яку він продемонстрував, була далеко не звичайною.
Вона непомітно перевела погляд на Біанкеля і знову здивувалася.
Його вираз став ще гіршим.
Проте, попри перекошене обличчя, він, схоже, зрозумів приховане попередження в словах Алона.
Це був наказ мовчати про те, що вони побачили.
— Схоже, я помилився.
— ...!
Біанкель насилу вичавив із себе ці слова.
Калія знову була вражена, почувши від нього ввічливу мову вперше за п'ять років — зазвичай він майже завжди говорив неформально.
— Так, схоже, ви доволі здібні, тому вже й самі зрозуміли, але ця магія не має жодного практичного застосування. Тож тепер, коли це непорозуміння вирішене... яка мета вашого візиту до графства?
Алон без паузи перевів розмову далі, і Калія швидко взяла себе в руки та відповіла:
— Нічого особливо важливого. Я була неподалік через інші справи, згадала про вас і вирішила ненадовго завітати.
— Ось як?
— Так.
Після коротких роздумів Алон заговорив:
— На жаль, мій графік досить щільний, тому я не зможу підтримувати довгу бесіду.
— Це цілком прийнятно. Мій візит і задумувався як коротка люб'язність. Я лише хотіла висловити вам свою повагу.
— Якщо ви шукаєте співрозмовника, можливо, вам варто відвідати герцога Альтія.
— ...Герцога Альтія, кажете?
— Так. Думаю, ви знайдете багато спільного між собою.
— Якщо ви це рекомендуєте... я подумаю над тим, щоб навідатися до герцога.
Леді Зенонія усміхнулася у відповідь Алону, який говорив із незмінно беземоційним виразом обличчя.
Проте в роті у неї пересохло.
— Чому леді Зенонія з того сумнозвісного західного роду прийшла до тебе?
Спостерігаючи, як карета з леді Зенонією зникає вдалині, Еван поставив це запитання, і Алон відповів:
— Звідки мені знати?
— Ось як?
Еван виглядав спантеличеним, але Алону справді більше нічого було сказати. Він щиро не розумів, навіщо Калія приходила.
— Дратує, що я показав їй свою магію.
Алон згадав мага Зенонії, який помилково прийняв його магію за Первісну.
"Можу лише сподіватися, що не почнуть ширитися чутки про те, що я здатний використовувати Первісну магію."
У цьому світі чутки мали значно більшу силу, ніж можна було очікувати.
Якщо пошириться історія про те, що Алон здатен використовувати Первісну магію, яку могли застосовувати лише найвеличніші маги цього світу, — на перший погляд це може здатися корисним, але насправді стане серйозною проблемою.
У цьому темному фентезійному світі було зовсім не важко знайти божевільних, які відчували потребу кинути виклик будь-кому, хто мав репутацію сильного.
...Якби за ним стояв могутній покровитель, це була б інша справа, але без такого покровителя дивні чутки лише привернули б небезпечно сильних людей, які шукали б конфлікту без жодної причини.
Насправді Алон міг одразу назвати вісьмох таких могутніх осіб, які неодмінно навідалися б до нього, якби почули, що він використовує Первісну магію, і він хотів придушити подібні розмови ще до того, як вони почнуться.
"...Сподіваюся, вона зрозуміла?"
Згадуючи, як маг кивнув на знак згоди, коли він проводжав леді Зенонію, підтверджуючи його пояснення, Алон продовжив роздуми з відчуттям дискомфорту.
"І чому вона взагалі мною цікавиться?"
Для Алона, Калія була не просто нецікавою людиною — він активно хотів уникати будь-яких контактів із нею.
Будь-який зв'язок із нею природно збільшував ймовірність того, що він буде втягнутий у справи злочинного світу.
...Хоча він і направив її до герцога Альтія.
Він був упевнений, що леді Зенонія насправді не стане наближатися до герцога.
І все ж головною причиною, через яку він згадав герцога, було бажання передати повідомлення.
Повідомлення про те, що він не зацікавлений у будь-яких зв'язках із нею.
"Більше не шукай мене."
З цією останньою думкою Алон остаточно викинув Калію з голови.
---
Тим часом усередині карети, що віддалялася,
— ...Магія, яку використав граф Палатіо, справді була Первісною?
Калія наполегливо вимагала відповіді.
На відміну від своєї звичної поведінки, Біанкель мовчав.
І саме тоді, коли Калія вже збиралася заговорити знову,
— Це не було Первісною магією.
Біанкель нарешті відповів.
— ...Не було Первісною магією? Тоді що ж це було за видовище, яке ми побачили...?
Побачивши її щире нерозуміння, Біанкель глибоко вдихнув і почав пояснювати.
— Первісна магія — це найвища мета всіх магів, свого роду полотно. Полотно, дароване лише тим, хто зміг утвердити магію як «істину», і на якому вони можуть записувати власні закони.
— Магія, що має власні унікальні структури та формули прояву, намальовані на незмінному полотні, — це те, що ми називаємо Первісна магія. Однак...
Він важко ковтнув, перш ніж продовжити.
— ...Магія графа Палатіо була іншою.
— ...Чим саме?
— Це було не малювання на полотні. Якщо бути точнішим, його магія була схожа на те, ніби саме полотно розривали.
Побачивши, що Калія все ще не розуміє, Біанкель продовжив пояснення.
— Іншими словами, він викривляв саму «істину», яка не повинна змінюватися. Хоча я бачив це лише мить, але оскільки на ваше прохання використовував «Око Спостереження», я побачив усе чітко.
Біанкель пробурмотів:
— Зупинити блискавку, яка не повинна зупинятися, викривити фундаментальні закони так, щоб зруйнувати вже сформоване закляття, а потім усе одно ідеально його проявити. Це було неймовірне диво, а за ним...
Він раптово обірвав себе.
У його пам'яті знову сплив образ графа Палатіо того моменту.
Моменту, коли він вивільнив ту неймовірну силу.
Його очі демонстрували талант, який зазвичай здобувають лише після досягнення 6-го рангу, навіть якщо він проявляється пізніше в житті.
Талант, який сам Біанкель лише ледь зміг побачити, досягнувши вершини 5-го рангу завдяки власному прихованому потенціалу.
Очі, здатні бачити сам світ.
Це були очі.
Пара чорних, мов смола, очей.
Навколо зіниць проступали два багряні кільця — вони з'явилися в той момент, коли граф використовував магію.
І щойно магія зникла, ті очі також безслідно зникли.
Згадавши це, Біанкель не зміг приховати страху, що наповнив його власний погляд.
Якщо його підозра була правильною, граф запозичив силу забутого древнього бога, щоб здійснити ту магію—
Але Біанкель насильно обірвав власні думки, навіть застосувавши ментальне закляття, щоб припинити роздуми.
Занадто глибоко занурившись у стародавні знання, він чудово усвідомлював небезпеку спроб докопатися до істини подібних явищ.
Тому...
— Дозвольте дати вам одну пораду.
— ...
— ...
— Ніколи не робіть його своїм ворогом. Не виступайте проти графа Палатіо.
— Що—
— Це все, що я можу вам порадити.
Сказавши це, Біанкель замовк остаточно.
Леді Зенонія також перестала ставити запитання.
Одночасно Калія згадала беземоційне обличчя Алона та той тривожно спокійний погляд, яким він дивився на неї.
— Ха...
Несвідомо на її губах з'явилася гірка усмішка.
Тому що після пояснень Біанкеля вона дещо усвідомила.
Із самого початку не було жодного сенсу намагатися розгадати наміри графа Палатіо.
І водночас...
— "Якщо вам потрібен співрозмовник, можливо, варто навідатися до герцога Альтія."
— "...До герцога Альтія?"
— "Так, думаю, ви добре порозумієтеся."
Вона усвідомила, що вже стала лише однією з фігур на його стратегічній дошці.
Карету ще довгий час огортала важка тиша.
---
А приблизно через п'ять місяців, коли Алон уже повністю звик до ролі графа та ефективно керував справами графства, він дещо дізнався.
— ...А, графе. Ви чули новину?
— Яку саме?
— Кажуть, графство Зенонія та герцогство Альтія уклали союз.
— Що?
Алон усвідомив, що Королівство Астерія тепер зіткнулося з серйозною кризою.
.
.
.
(П.П Ну Алон ще не знає, що він тепер володар підпілля хахаха)
.
.
(Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділі та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga )