Розділ 133 - Прикордонна зона (1)
Після завершення чергового зібрання організації "Блакитний Місяць".
— Ну як усе пройшло?
Магічна сфера, яка ще кілька хвилин тому транслювала відеоконференцію, згасла.
Поки Юна залишалася стояти зі спантеличеним виглядом, Хідан увійшов із сусідньої кімнати, щоб перевірити її стан.
Уста Юни кілька разів відкривалися й закривалися, ніби вона насилу добирала потрібні слова, перш ніж нарешті спромоглася промовити:
— …Це… була нарада, так?
— Це була нарада.
— …Оце? Справді?
— Так.
— …Розмови про те, як підставити другого принца, щоб виправдати зведення статуї "Великого Місяця"… Це вважається нарадою?
— Ну, другий принц дійсно намагався паплюжити "Блакитний Місяць" у минулому.
— …Здається, він на це заслужив, але все одно—
— Але до цього моменту обговорення були відносно звичайними, хіба ні?
— І все ж—
Юна не могла стримати свого роздратування.
— Червоний Місяць та Золотий Місяць сперечалися про… весілля з "Великим Місяцем". Зелений Місяць понад пів години вихвалявся подарунком, який йому дав "Великий Місяць", а Срібний Місяць… розтрощив вікно й розлючено пішов ще до завершення зустрічі тільки тому, що почув, ніби хтось розпускає про нього чутки. Хіба це не здається тобі дещо… дивним?
— Гм…
— А Перший Місяць? Він завжди був таким балакучим? Я була впевнена, що раніше він був мовчазним типом, але сьогодні він говорив понад дві години, і тільки про "Великий Місяць"…
Їхні характери зовсім не збігалися з її спогадами.
Зміни були аж занадто сильними.
У той час як обличчя Юни ставало все більш стурбованим, Хідан також замовк.
…Він повністю поділяв її почуття.
Насправді останні зібрання ставали все більш напруженими.
Метушні значно додалося порівняно з тими часами, коли він уперше почав їх відвідувати.
"Чи не здобув "Великий Місяць"… якусь форму контролю над розумом?" — подумав Хідан.
Він зловив себе на тому, що пригадав підозру, яку колись висловив Ладан, увесь цей час спостерігаючи за Юною.
Вираз обличчя Юни чітко виказував: "Це не той тип наради, частиною якої я розраховувала бути!"
І тоді.
— Хідане.
— Так?
— Як ти вважаєш, чи міг "Великий Місяць"… володіти якоюсь здатністю впливати на думки або викликати гіпноз? Коли минулого разу я спостерігала за ним здалеку, я цього не відчула, але тепер…
Бачачи, що Юна дійшла до тієї ж підозри, що й він сам,
— …Можливо.
Хідан не бачив причин заперечувати їй.
————
Прикордонний регіон Об'єднаного Королівства лежав далеко від маркізату Палатіо, тож шлях туди займав десь із місяць.
Цього й слід було очікувати.
Королівство Астерія розташовувалося на сході, тоді як кордон знаходився на самому заході Об'єднаного Королівства, за Калібаном.
Через це Алон перебував у дорозі у своєму екіпажі вже понад два тижні.
Утім, він не відчув жодної миті нудьги.
Причиною був не хто інший, як Блекі — Тіньовий Дракон — та фраза, яку він отримав разом із ним: "**Єдність із тінями**".
— Маркізе, що занурило вас у такі глибокі роздуми?
Алон, який із задоволенням спостерігав, як Блекі їв солодку печену картоплю біля багаття, повільно відповів на запитання Евана:
— Я просто не можу осягнути цього.
— О, магію?
Алон кивнув.
"Магія взагалі відмовляється активуватися" — подумав Алон.
Протягом усієї подорожі в екіпажі до кордону, Алон неодноразово намагався застосувати "**Єдність із тінями**", але так і не знайшов правильної техніки.
"У чому ж проблема…?" — подумав Алон.
Звісно, він усвідомлював, що може бути кілька можливих пояснень.
Як раніше пояснювала Драконідка, магія, що включає фрази та речення, вимагала точної та правильної термінології для досягнення бажаного результату.
І все ж, Алон знаходив це дивним, спираючись на власний досвід.
Навіть коли його розуміння фраз і речень було неповним, він принаймні міг досягти часткового прояву магії.
Однак із "**Єдністю із тінями**" не відбувалося навіть часткового ефекту — лише витрачалася його мана без жодного видимого результату.
"…Це унікальний тип магії, що вимагає особливого методу? Чи це закляття, призначене виключно для Духовного Дракона, що робить його непридатним у нинішній формі Тіньового Дракона?" — подумав Алон.
Сумніви в його голові продовжували збільшуватись.
— Маркізе, є дещо, про що я ще не доповів.
— Що таке?
Саме тоді голос Евана перервав тишу.
Алон відклав свої роздуми й зосередився на Евані.
— Це новини, які я отримав із маєтку, що ми відвідали сьогодні вранці. Здається, останнім часом спостерігається раптове зростання появи Розломів.
— Розломів?
— Так. Раніше вони з'являлися лише поблизу Магічної вежі, але тепер почали виникати одночасно в багатьох місцях.
Це були не зовсім несподівані новини.
"Що ж, основний сюжет має стартувати менш як за пів року, тож цілком логічно, що вони траплятимуться дедалі частіше" — подумав Алон.
Алон уже передбачав, що частота появи Розломів відтепер зростатиме.
"У «Психоделії» подорож героя Елібана розпочалася через подію, коли в його селищі з'явилося більш небезпечне явище — "Хаотичний Розлом", що загрожував його безпеці" — подумав Алон.
Оскільки Алон був зосереджений на неминучій загрозі П'яти Великих Гріхів, які були безпосередньо пов'язані з можливим знищенням світу, він не приділяв багато уваги Розломам. Тим не менш, вони були центральним елементом, що рухав сюжет у «Психоделії».
Деякі інциденти за участю Розломів навіть ставили під загрозу все королівство.
Тим не менш, Алон не був особливо стурбований.
Це було завдяки головному герою.
Саме так.
Не було потреби Алону втручатися, оскільки Елібан, головний герой, слідуватиме оригінальному сюжету й подорожуватиме країною, запечатуючи Розломи.
"…Він чудово впорається сам" — подумав Алон.
На відміну від П'яти Великих Гріхів, які могли стерти цілі країни після свого сходження, Розломи не призведуть до масштабних катастроф, якщо їх вчасно усунути. Ось чому Алон не надто тривожився через них.
"Можливо, коли Елібан вирушить у свою першу пригоду, мені варто трохи йому допомогти. Забезпечити додатковими припасами… а якщо він виявиться слабшим, ніж я очікував, то, може, варто затримати його в Лартанії на якийсь час, аби як слід натренувати?" — подумав Алон.
Уявляючи, як Елібан долає труднощі, Алон почав складати в голові орієнтовний план і машинально жував охололу солодку печену картоплю.
— …Смачно.
— Маркізе, ви їсте солодку печену картоплю біля багаття щовечора. Вона вам ще не набридла?
— Ні, вона залишається свіжою та смачною щоразу.
— …Ось як?
Еван, якого вже нудило від солодкої печеної картоплі, тепер їв замість неї звичайну.
"…Я й не усвідомлював, що так люблю солодку печену картоплю. Чому вона така смачна?" — подумав Алон.
Алон ненадовго замислився над цим, але потім знизав плечима й поклав до рота ще шматок.
Прохолода нічного повітря та тепло від багаття робили солодку печену картоплю такою ж чудовою, як і завжди.
Приблизно через два додаткові тижні дороги, Алон нарешті прибув на околиці кордону.
— Ого, звідси це виглядає абсолютно безлюдно.
Він дивився на величну прикордонну стіну та піщаний простір, що простягався за нею, поринувши в роздуми.
"…Який найкращий спосіб перетнути кордон?" — подумав Алон.
Безплідні землі, що лежали між Об'єднаним Королівством та Імперією, відомі гравцям як Бедленд, суворо патрулювалися Об'єднаною Армією, що робило доступ туди складним.
Насправді звичайним дворянам взагалі не дозволялося входити в Бедленд. Навіть у «Психоделії» гравці могли отримати доступ лише кілька разів за допомогою спеціальних квестів.
"…Це було не лише через Імперію. Це також було для того, щоб не розбудити Проклятонароджених, правильно?" — подумав Алон.
Проклятонароджені.
Хоча вони ще не з'явилися, у майбутньому вони стануть однією з Чотирьох Великих Сил разом із Білими Привидами Джунглів.
Їхній оплот розташовувався десь у межах цих безплідних земель.
Були також різні дрібні причини для суворої охорони кордону, але головною турботою були Проклятонароджені.
"Чи варто мені все ж вдатися до таємного тунелю?" — подумав Алон.
Він ненадовго замислився про прихований тунель у стіні, який захищали десятки, якщо не сотні магічних кіл, але незабаром насупився.
"…Я волів би не використовувати його, якщо є інший варіант" — подумав Алон.
Тунель, безумовно, відкрив би йому шлях, але якщо існували інші способи, він волів би обійтися без цього.
Це було тому, що проходження через тунель було складнішим, ніж здавалося.
"…Хоча я не зовсім упевнений, чому це так виснажувало" — подумав Алон.
Щоразу, коли Алон використовував таємний тунель під час своєї гри для підвищення рівня, з'являлося сповіщення: [Ви витратили занадто багато витривалості!], і здоров'я його групи зменшувалося вдвічі.
Поки він був занурений у свої думки, Еван запитав:
— Нам варто спочатку попрямувати до селища?
— Так.
Оскільки сонце вже схилялося до заходу, вони вирішили відпочити ніч у селищі поблизу кордону.
Дійшовши до селища,
— Маркізе?
— …Ютія?
— Брате.
— …Святий, ви також тут.
Вони натрапили на досить несподівану групу.
— Що привело вас сюди?
Приголомшений цією раптовою зустріччю, Алон навіть не встиг її усвідомити, як Ютія з лагідною усмішкою швидко підійшла до нього й запитала:
— …У нас є справи на кордоні.
— На кордоні?
— Так, але чому ви тут?
Коли Алон запитав про їхню присутність, Ютія відповіла:
— Нещодавно на кордоні виникла проблема, тож ми прямуємо туди, щоб полагодити головну браму, брате.
Юман втрутився з відповіддю.
Ютія подивилася на нього з трохи натягнутою усмішкою, ймовірно, через те, що її розмову перервали.
Однак Юман не звернув уваги на її погляд і додав із м'якою усмішкою:
— Якщо у вас також є справи на кордоні, брате, чому б вам не приєднатися до нас?
Хоча його обличчя цього не показувало, Алон був тішений цією несподіваною пропозицією.
Якщо він піде з ними, йому не доведеться використовувати таємний тунель, щоб перетнути кордон.
— …Це буде прийнятно для вас?
— Звісно.
Завдяки цьому раптовому повороту долі Алон виявив, що отримав простий шлях до прикордонної зони.
————
Об'єднана Армія, що охороняла кордон, складалася із солдатів та лицарів, призваних із п'яти країн, що утворювали Об'єднане Королівство.
Наразі командувачкою прикордонної оборони була Кіріана, яка кілька років тому була визнана Другим Мечем серед П'яти Мечів Калібана.
Незважаючи на незаплановане прибуття Святого та Кардинала, Кіріана не була збентежена.
Командування вже виставило їй відповідні вказівки.
Натомість її зацікавила несподівана присутність маркіза Палатіо, який прибув разом із ними.
Він не лише не згадувався у зведеннях, а й вона пам'ятала, що була винна йому за події в північних територіях — хоча з того часу вони так і не мали нагоди обмінятися офіційними привітаннями.
Але ця мить роздумів була короткою, оскільки Кіріана незабаром опинилася в скрутному становищі.
Насправді це була досить абсурдна ситуація.
Справа полягала в тому…
— …Я сам виступлю поручителем.
— Ні, будь ласка, дозвольте мені надати моє ім'я замість цього.
Дрібна суперечка про те, хто виступить поручителем Алона.
Хоча Святий та Кардинал не потребували поручителя для входу в прикордонну зону, маркізу Палатіо потрібен був поручитель, щоб офіційно супроводжувати їх.
Потрібен був лише один поручитель.
Іншими словами, будь-хто з двох присутніх перед нею міг підписати документ, і цього було б достатньо.
Проте через таку дрібницю, як написання одного імені,
— Святий, будь ласка, дозвольте мені бути поручителем Учителя. Вам не варто турбуватися.
— Ні, Кардинале Ютія, я подбаю про це. Я чув, що ви вважаєте такі завдання досить нудними.
— Анітрохи! Нехай з іншими це й нудно, але якщо справа стосується мого Учителя — усе міняється. Мені це тільки в радість, бо йдеться про нас із моїм Учителем.
— Я відчуваю те саме. Такі справи незначні між нами, брате, тож тобі не варто турбуватися.
Понад десять хвилин вони були заблоковані в тонкому, але наростаючому протистоянні воль.
"…"
Кіріана спостерігала за Ютією та Юманом.
Обоє носили спокійні усмішки, але їхні очі не усміхалися.
Насправді в їхніх виразах облич було щось тривожне.
"Це якось дивно лякає" — подумала Кіріана.
— Святий, чи не краще було б поступитися? Учитель, здається, стає дещо збентеженим.
— Кардинале, чи не краще було б, якби ви поступилися?
…Чому вони поводилися так через таку дрібницю?
Коли два священнослужителі почали використовувати все більш конфронтаційну мову, навіть Кіріана відчула себе незручно.
— Будь ласка, годі впиратися.
— Кардинале, я мушу наполягати. Дозвольте мені з цим розібратися. Утім, не варто так напружуватися лише через те, що тут мій брат, — особливо якщо згадати, що ви й пальцем не поворухнули під час минулої королівської ради, коли його критикували.
— Я надіслала листа ще до того, як Святий узагалі про все дізнався, тож не турбуйтеся. Я дбаю про інтереси мого Учителя куди більше, ніж ви.
Атмосфера стала настільки напруженою, що здавалося, вони дійсно можуть зчепитися. Кіріана ледь стримала порив ухопитися руками за голову.
"Що за людина цей маркіз Палатіо…?" — подумала Кіріана.
Вона кинула погляд на Алона, джерело розбіжностей.
Але Алон також був спантеличений.
"…Що з ними не так?" — подумав Алон.
Він був так само в невіданні щодо того, що відбувається.
.
.
.
(П.П Ну що ж Алон, зара це ще квіточки, в подальшому махачі за твою увагу будуть тіки рости, і я не кажу про Ютію і Юмана хехе.)
.
[Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділів та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga]