Розділ 131 - Яйце (1)
— Пху-у~
У прихованому притулку неподалік від маркізату Палатіо юна дівчина зайшла всередину й тихо зітхнула з полегшенням, сівши на своє місце. Невдовзі до неї наблизилася інша людина.
— Ти повернулася, Юна.
— Еге ж.
Мовцем був Хідан.
— Усе йде за планом?
— Дотримуючись вказівки Срібного Місяця, я спостерігала за Алексіоном. Схоже, він більше не буде джерелом безладу.
Відповідаючи на запитання Хідана, Юна, дівчина з золотавим волоссям, витягнула ноги, наче роблячи вправи сидячи, а потім поставила власне запитання:
— А що щодо тебе?
— Наразі я виконую завдання, доручені Червоним Місяцем.
— Це має тримати тебе в зайнятості.
— Я лише виконую свої обов'язки.
Юна видала стверджувальний звук, і посмішка поступово розквітла на її губах, коли вона знову заговорила:
— Тож коли наші збори?
— Збори?
— Так. Срібний Місяць наказав мені бути присутньою на наступній зустрічі й доповісти про стан справ на території.
— ...Ти здаєшся дуже нетерплячою.
— Абсолютно!
Обличчя Юни осяяла яскрава, сповнена очікування посмішка.
— Це ж конференція з керівництвом! До того ж я знову побачу Червоного Місяця та Золотого Місяця! Здається, минула ціла вічність відтоді, як я бачила їх востаннє. Мені також дуже цікаво побачити, як проводяться зустрічі високого рівня!
Її веселий тон контрастував із дещо дискомфортною поведінкою Хідана, коли він слухав.
— Там... таке відчуття...
Здавалося, він боровся з чимось усередині.
— У чому справа?
Помітивши його вагання, Юна виглядала спантеличеною. Хідан на мить замислився, перш ніж відповісти:
— ...Нічого особливого, насправді. Це просто... забудь, що я згадував про це.
Він вирішив не вдаватися в подробиці.
— Га? Чому ти зупинився на цьому?
— ...Ти сама побачиш, коли прийдеш на зустріч.
Пригадавши попередні зустрічі, на яких він побував, Хідан вирішив, що краще ще трохи дозволити Юні насолоджуватися радісним передчуттям.
————
Минуло цілих шість місяців відтоді, як Алон успішно відбив напад герцога Комалона.
До цього часу залежність Алона від мани значно зменшилася, тож він знову міг так само вільно користуватися магією, як і раніше. Відповідно, тепер він міг вирушити до кордону. Тим не менш, він не рушив із місця.
Якщо бути точнішим, він застряг там, де був.
— Щиро дякую вам! Я прагну співпрацювати з вами!
— Це для мене честь.
— Ні, справді! А, і будь ласка, прийміть цей невеликий знак уваги.
— Знак уваги?
— Так, це різьблення, зроблене майстерним ремісником із маєтку Фомбаші.
— Я прийму це з вдячністю.
Причиною його нинішнього ув'язнення була нескінченна процесія людей, які пробивали собі шлях до маркіза.
Спостерігаючи, як лідер торговельної гільдії низько вклоняється під ідеальним прямим кутом, підносячи вишукано статую кота, Алон випустив тихий, стомлений подих.
— Еване.
— Так, маркізе.
— Скільки ще заплановано?
— Вітаю, маркізе. Це останній на сьогодні. Ваш розклад нарешті вільний.
— Яке полегшення.
Кілька разів хитнувши головою, Алон відкинувся на спинку крісла.
Минув місяць відтоді, як він повідомив герцогині Зенонії, що приймає її підтримку. За цей час Алон практично забезпечив успіх свого аукціонного підприємства. Проте він остерігався оголошувати про перемогу надто рано. Зрештою, навіть підприємство, яке здається процвітаючим, може раптово зазнати невдачі через непередбачені обставини.
Працювавши в кількох компаніях із «пекла стартапів» у своєму минулому житті, Алон розумів цю реальність краще за більшість. Саме тому в усіх ділових угодах він дотримувався крайньої обережності.
Тим не менш, Алон не міг позбутися відчуття, що вони не лише повернули свої початкові інвестиції, а й рухалися до стабільного розширення. За будь-якими мірками, результати, досягнуті лише за один місяць, були значними.
Звісно, більшість із цих здобутків прийшли до нього добровільно, а не через власні активні пошуки Алона.
— Маркізе, за всіма ознаками, підприємство є успішним.
— Ти так вважаєш?
— Так. П'ять володінь тепер доручили нам продаж своїх найкращих особливих товарів на нашому аукціоні. Уже цього достатньо, щоб забезпечити постійний потік покупців. Крім того, ми уклали значну кількість контрактів.
— Але наразі нам вдалося лише їх залучити, так?
— Хмм, це правда, але необхідний фундамент було закладено дивовижно швидко. Я вважаю, що нам залишилося зовсім небагато, щоб утвердитися як центр туризму й торгівлі.
Слухаючи оцінку Евана, Алон кивнув на знак згоди. Його власні думки текли в аналогічному напрямку.
Коли Алон без діла знову переглядав документи, запитання, викликане зростаючою цікавістю, спало йому на думку:
— Еване.
— Так, маркізе?
— Я був занадто заклопотаний, щоб думати про це досі, але... чому так багато купців і місцевих дворян збираються тут із такою нетерплячістю?
Природно, Алон розумів, що герцогиня Зенонія, ймовірно, діяла за лаштунками. Проте навіть зважаючи на це, хіба не було дивним, що дворяни й купці добровільно збиралися у такій кількості?
— ...Маркізе.
— Що таке?
— Бувають моменти, коли я відчуваю, що ви недооцінюєте свій власний статус більше, ніж повинні.
— Хіба?
— Так. Цілком очевидно, що більшість із цих дворян тут, щоб налагодити з вами зв'язки. Деякі з них навіть належать до фракції аристократів та роялістів.
При цьому Алон видав тихий звук усвідомлення.
— ...Тож, хабарі для здобуття прихильності, щось таке?
— Дуже ймовірно. Це могло б бути навіть тихим сигналом про те, що вони бажають приєднатися до Кальфи.
— ...Зрозуміло.
— Ви... не були зовсім необізнані щодо цього, чи не так?
— ...Хмм.
Це не означало, що він був цілковитим невігласом; просто він не надто замислювався над цим конкретним аспектом. Оскільки Алон не дав прямої відповіді, Еван із цікавістю подивився на нього.
— Ми були разом довгий час, але вам усе ще вдається дивувати мене збігом обставин, маркізе.
— Яким чином?
— Це ніби... ви залучені в справи, але одночасно відсторонені від них.
— Але ж я працюю просто зараз, хіба ні?
— ...Це не зовсім те, що я маю на увазі. Як би це сформулювати... Таке враження, ніби ви не надто переймаєтеся наслідками того, що відбувається навколо вас... Ні, це теж не зовсім правильно...
Поки Еван підбирав потрібні слова, йому раптом спало на думку дещо інше, і його очі трохи розширилися.
— Ах, точно. Я мав намір повідомити вам раніше — прибув лист від Ріне.
— Лист?
— Так. Здається, це відповідь на лист, який ви раніше їй надіслали.
— Тепер, коли ти згадав про це...
Алон пригадав, що близько місяця тому зв'язувався з Ріне щодо драконячого яйця. Спочатку він планував особисто відвідати її після того, як його магія повністю відновиться, але через нещодавні зміни у стані яйця, він натомість надіслав листа.
— Ось він.
Оскільки тема раптово змінилася, Алон узяв листа від Евана, поглянувши на драконяче яйце. Яйце стало дещо більшим, ніж раніше, а протягом останнього місяця й зовсім перестало поглинати магію Алона. Саме через цю зміну він і написав листа.
Алон швидко розкрив листа й почав читати. На початку містилися звичайні люб'язності. Далі детально описувалися нещодавні справи Ріне та новини з Лартанії.
— Хмм...
Наступна сторінка була такою ж.
І наступна також.
— ...?
— ...?
Спантеличено поглянувши на листа, Алон нарешті підрахував загальну кількість сторінок.
— ...Дванадцять сторінок?
— Це справді чимало. Я помітив, що конверт здавався досить важким.
Лист довжиною в дванадцять сторінок. Слабке почуття провини торкнулося серця Алона.
"Я... зміг заповнити лише одну сторінку, коли писав їй".
Оскільки він усе ще мав намір особисто відвідати її, Алон вирішив, що візьме Ріне невеликий подарунок, коли поїде. А поки що він продовжив читати листа. Приблизно на п'ятій сторінці він нарешті знайшов інформацію про драконяче яйце. Дочитавши листа до кінця, Алон посерйознішав.
"Це може виявитися серйозною проблемою."
Він перевів очі на драконяче яйце.
Лист містив безліч детальної інформації, але основні пункти можна було звести до трьох:
— [1-Знання щодо драконячих яєць є винятково рідкісними.]
— [2-Серед небагатьох відомих фактів у давніх записах стверджується, що драконяче яйце — буквально яйце, що містить "духовного дракона", — за певних специфічних умов може вилупитися в істоту, яка володіє силою на рівні зі справжнім драконом.]
— [3-Однак, якщо драконяче яйце, яке все ще перебуває в зародковому стані, зазнає впливу людської крові, його слід негайно викинути, кинувши в море за межами континенту, зокрема у води Памілону. Причина полягає в тому, що дракон, який зазнав впливу крові, вилупиться набагато сильнішим, ніж звичайний дракон, але з надзвичайно високою ймовірністю стане неконтрольовано жорстоким через божевілля.]
— [Методом визначення того, чи зазнав дракон впливу крові, є колір його очей. Якщо його очі червоні замість синіх після вилуплення, це означає, що істота вже перебуває в стані божевілля.]
Алон дивився то на лист, то на яйце.
"Тож це справді може бути небезпечно".
Причиною, через яку Алон досі постійно надавав яйцю магію, було його переконання, що воно не поглинуло жодної крові.
Зважаючи на те, що драконяче яйце знаходилося на деякій відстані від тіла мертвого мага, Алон спочатку припускав, що кров на нього не вплинула. Однак, якщо проблема полягала в присутності крові під час самого ритуалу, це повністю змінювало ситуацію.
Алон пам'ятав, що драконяче яйце, яке тепер перебувало в його володінні, справді зазнало впливу крові мертвого чарівника під час ритуалу, який виконав Теон.
Тому...
— ...Хмм.
Хоча його обличчя залишалося безпристрасним, Алон тепер дивився на яйце з новим відчуттям серйозності.
"...Чи варто мені позбутися його?"
Він почав зважувати свої варіанти.
————
Тієї самої ночі.
Поки Алон, усе ще не визначившись із долею яйця, спав, сталася подія.
Трісь-трісь-трісь~!
Яйце, яке досі залишалося нерухомим, почало злегка вібрувати, а потім його шкаралупа почала тріскатися. Або, точніше, воно не просто розбилося — уламки чорної шкаралупи розчинилися в темній рідині, яка потім знову всмокталася в саме яйце.
Це не було звичайним вилупленням; скоріше, здавалося, що яйце проходило через тотальну метаморфозу.
Невдовзі, у супроводі тихого, скрегочучого шуму, щось з'явилося.
[—!]
Це був монстр, із якого капала слини, а його очі палали криваво-червоним сяйвом.
Хоча він і мав невиразну, спотворену схожість із драконом, як і випливало з назви "драконяче яйце", його форма була надто гротескною та жахливою, щоб вважатися справжнім драконом.
Чорна, безформна сутність рухалася, наче безтілесна тінь, а її тіло безперервно звивалося й змінювало форму. Навіть голова, яка на мить віддалено нагадувала драконячу, залишалася нестабільною, хаотично змінюючи форму.
Хлюп!
Десятки очей згрупувалися разом у гротескну масу на верхівці чорної голови.
Оглядаючи оточення цими тривожними очима, він спустився зі свого місця спочинку. Водночас його свідомість накрила потужна хвиля руйнівного інстинкту, що шалено вирувала всередині.
На відміну від звичайного духовного дракона, ця істота могла ставати сильнішою, поглинаючи плоть і кров своїх ворогів. Незважаючи на те, що Тіньовий Дракон щойно вилупився, його розум уже був сповнений жагою до руйнування та бійні.
Тим не менш, навіть коли ці пориви вирували всередині нього, Тіньовий Дракон придушив свої ниці інстинкти й рушив до того, хто надав магію, необхідну для його народження: Алона.
Його тіло миттєво перетворилося на туман, настільки темний, що, здавалося, він поглинав блідо-синє місячне сяйво, витікаючи через вікно в нічне небо.
За мить він опинився у спальні Алона. Чорна слина капала з його тіла, але, щойно торкалася підлоги, одразу всмоктувалася в мостини, поки він наближався до сплячого на ліжку Алона.
Його наміром, без сумніву, було вбити Алона.
Навіть незважаючи на те, що через поглинання крові він став Смертоносним Тіньовим Драконом, його природа духовного дракона все ще зберігалася. Через це він відчував певну стриманість щодо того, хто постачав йому магію. Саме тому дракон мав намір убити Алона зараз, перш ніж вирости ще більше й ризикувати назавжди прив'язатися до нього.
У нього не було іншого мотиву для пошуку Алона.
Маючи чітку мету, Смертоносний Тіньовий Дракон широко розкрив пащу, наближаючись до своєї цілі.
Шуу-ух~!
Його паща, яка мала б бути завбільшки лише з пащу великого собаки, роззявилася до неймовірних розмірів, наче могла проковтнути всю кімнату одним укусом. Величезні щелепи розтягнулися, готові охопити весь простір, де спав Алон.
У ту саму мить, коли ця масивна паща збиралася зачинитися—
Клац!
Щелепи Смертоносного Тіньового Дракона застрягли.
Ніби сам час зупинився.
А потім—
Трем-трем-трем-трем-трем!
"!!"
Дракон інстинктивно стиснув пащу й почав неконтрольовано тремтіти, ніби охоплений чистим жахом.
Причина?
Хлюп!
Одне єдине око.
Холодне, чорне око, яке пильно спостерігало за Смертоносним Тіньовим Драконом, поки той розкривав пащу над Алоном.
.
.
.
(П.П Ха, намагатись з'їсти Алона, це як підписати собі смертний вирік.)
.
[Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділів та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga]