Розділ 130 - Ти єретик (5)
— Тож ви вважаєте, що успіху можна досягти?
— Саме так. Розташування маркізата Палатіо сприятливе, і через нього проходить постійний потік купців.
— Тим не менш, купецький трафік був не таким високим, як можна було б очікувати.
— Найімовірніше тому, що досі не було жодного переконливого стимулу зупинятися в маркізаті. Вони, ймовірно, воліли відвідувати інші, більш віддалені маєтки.
— Причина пов'язана з регіональними товарами?
— Точно. Сусідні маєтки володіють власними унікальними специфіками.
Відповідь Алексіона була прямою.
Алон відчув приплив поваги, думаючи: "Саме тому комерцією мають управляти ті, хто має до цього талант".
Він спіймав себе на тому, що киває на знак згоди, помічаючи, наскільки чіткіше Алексіон розуміє стан справ у різних територіях, ніж він сам.
Чесно кажучи, Алон ніколи справді не приділяв уваги сприянню розвитку своєї території.
Проте було незаперечно, що Алексіон володів дивовижним комерційним чуттям.
"Чи варто мені надати фінансування?"
Спочатку, виявивши, що Алексіон є власником аукціонного дому, Алон сумнівався в мудрості інвестування.
Він знав про темні сторони справжнього характеру Алексіона, незважаючи на ввічливу поведінку чоловіка в товаристві Ладана.
Але після подальшої розмови, Алексіон здавався цілком раціональним.
Ні, більше ніж раціональним — він здавався блискуче проникливим.
"Чи Алексіон завжди був таким врівноваженим, і щось сталося просто перед тим, як гравець досяг Раксаса?.. Ні, чутки казали, що він завжди залишався таким" — подумав він.
Це спантеличувало.
"Ну, наразі він здається прийнятним".
Прийнявши рішення, Алон запитав:
— Якщо ми просуватимемося з планом, який я окреслив, якими будуть необхідні інвестиції?
— Хмм, схоже, вартість буде значною.
— Ось як?
— Так. Початкове налаштування та фундаментальна робота самі по собі вимагатимуть значної суми.
— Я готовий інвестувати значну суму, яка включає і вашу винагороду.
Алон обмірковував серйозні фінансові зобов'язання щодо цього підприємства.
Його надією було отримання доходу без створення труднощів для місцевого населення.
— Тому я волів би, щоб ми говорили відверто й без тиску... Що привернуло вашу увагу?
Однак Алексіон здавався зануреним у власні думки.
Відколи почалося їхнє серйозне обговорення, його погляд постійно тонко зміщувався в точку за спиною Алона, а не на самого Алона.
Алон повернувся, щоб простежити за напрямком його погляду.
"Дерево?"
Він не побачив нічого, окрім непримітного дерева.
— Ах, це нічого важливого. Я маю схильність бездумно дивитися в порожнечу, коли отримую поживу для роздумів, що іноді може здаватися неввічливим.
— Усе гаразд.
У кожного є свої дивацтва.
Коли Алон визнав це, Алексіон із натягнутою усмішкою побіжно поглянув повз Алона на жінку, що тримала магічний пристрій.
Там був Ладан.
"Якщо тебе спіймають, тобі кінець".
Беззвучно вимовляючи люті слова, чітко артикулюючи кожен склад із безпомилковою виразністю, Ладан стримував крик, який погрожував вирватися назовні.
Він це знав.
Він знав, що Ладан цілком здатний на такі вчинки.
Щоб забезпечити власне виживання, він мав поводитися бездоганно.
Зберігаючи незворушний вираз обличчя, Алексіон почав пропонувати конкретні рекомендації.
За звичайних обставин він міг би запропонувати залишити трохи більшу частку прибутку собі, але поки за ним спостерігав Ладан, цей задум не мав жодного шансу.
Він не мав бажання вмирати через необережне зауваження.
— Зважаючи на масштаб задуманого вами, початкове фінансування такого обсягу матиме суттєве значення.
— ...Це значна цифра.
— Це неминуче. Будівництво необхідних об'єктів вимагає великих початкових витрат, і залучення купців також вимагатиме капіталу. Крім того—
— Що ще?
— Ключовий момент полягає в тому, щоб купці сприймали зупинку тут як необхідність завдяки вигодам, які ми пропонуємо, навіть якщо інші володіння мають унікальні товари. Для цього також знадобляться додаткові кошти.
— ...Якщо ми діятимемо за цим принципом, хіба купці не кинуть цей маршрут, якщо ці переваги пізніше будуть відкликані?
— Ні. Концентрація купецької діяльності та стимулювання як аукціонного дому, так і місцевого туризму приведуть до того, що щойно аукціонний дім набуде вирішальної ваги, купцям буде невигідно оминати цей маркізат у своїх торгових маршрутах.
— Але що, якщо—
Після тривалого обговорення, Алексіон раптово...
— Отже, необхідна сума спочатку сягала б приблизно 250% від стартової пропозиції.
...Замовк.
Тому що ззовні Ладан пильно спостерігав за ним і хитав головою.
— Однак, якщо я повністю віддамся справі, можливо, 200% могло б вистачити—
Відчуваючи вагу погрозливого погляду Ладана з відстані, Алексіон плавно переглянув свою заяву.
Хитання—
Ладан ще раз похитав головою.
— Це можливо, і я міг би навіть спробувати знизити до 180%...
Алексіон неохоче зменшив цифру, відчуваючи, як усередині нього закипає почуття несправедливості.
Проте, оскільки Ладан знову повільно похитав головою, Алексіон додав:
— Можливо, було б навіть цілком реально зменшити до 150%...
Він промовив ці слова, внутрішньо завиваючи від розпачу.
Правду кажучи, він спочатку роздув ставку через жадібність, але це не означало, що норма прибутку була надмірною.
Тим не менш...
Хитання—
Поки Алексіон спостерігав через вікно за демоном, який уперто хитав головою, усмішка нарешті зникла з його обличчя, а риси напружилися.
"Хіба це не занадто суворо?"
Кажуть, що загнана в кут миша вкусить кота, і Алексіон, зіткнувшись із такою нераціональністю, мимоволі дозволив отруйному виразу обличчя промигнути на своїх рисах.
"Я погодився з усім! З усім!!!"
Він покірно вирушив на Піратський півострів, коли йому наказали; він згорнув свої незаконні операції, коли йому наказали припинити діяльність у підпіллі.
Він прибув до маркізату без протесту, коли його викликали, і вже урізав інвестиційну пропозицію з приблизно 200% до 150%.
Цього все ще було недостатньо?
Нагромаджені спогади про приниження та гніт підсилили його гіркоту, і зрештою, коли емоції закипіли, Алексіон заявив:
— ......100%.
— Що ви сказали?
— Я продовжу роботу з сумою інвестицій, яку ви початково запропонували,
Визнавши поразку, він опустив голову, ковтаючи криваві сльози.
Зрештою, він не хотів вмирати.
Кивок—
Через вікно Ладан кивнув на знак схвалення.
Обличчя Алексіона було картиною цілковитого пригнічення.
А Алон, який сидів навпроти нього, був...
"???"
Він не міг не почуватися спантеличеним.
Насправді належні переговори ледь розпочалися, як усе раптово вирішилося одноосібно.
Після миті замішання Алон нарешті заговорив:
— ......Давайте погодимося на 150%.
— Що?
— Якщо ваша оцінка точна, то це здається необхідним рівнем інвестицій, — заявив він.
Його голос був спокійним. Проте очі Алексіона розширилися від приголомшення. Хоча 150% суто технічно все ще було замало, усе пізнається в порівнянні. Надивившись на безжальні торги Ладана, а потім побачивши, як маркіз добровільно пропонує додаткові 50%, Алексіон відчув, як на очі навертаються сльози.
"Маркіз справді святий...!"
Об'єктивно кажучи, він не був святим, але після тривалих контактів із Ладаном, Алексіон почувався глибоко зворушеним.
— Дякую...! Справді, дякую вам!
Він низько вклонився, намагаючись стримати сльози, що тепер готові були вилитися.
"У нього якийсь нервовий зрив?" — подумав Алон.
Спостерігаючи, як емоції Алексіона так шалено кидаються з крайності в крайність самі собою, у його голові з'явилася цілком обґрунтована підозра.
————
Король Колонії Кармаксес III останнім часом мав значно менше клопоту, ніж інші монархи союзницьких королівств, адже його пустельне королівство залишалося недоторканим під час останньої кризи із Зовнішніми богами. Якщо не враховувати першої ради, останні масштабні події майже не зачепили його. Натомість:
— Стався ще один поштовх?
— Так, Ваша Величносте. Землі Манн сильно постраждали.
— Зрозуміло.
Король Кармаксес III був поглинений нещодавньою серією сейсмічних подій.
— Скільки їх уже налічується?
— П'ятий.
— Як дивно. Який звіт від магів?
— Здається, маги з Вежі проводять розслідування, але вони ще не встановили причину.
Це було тому, що ці поштовхи, які зазвичай відбувалися поблизу магічних Веж, тепер відбувалися зі зростаючою частотою повсюди.
— Хмм—
Трохи поміркувавши, король Кармаксес III вирішив відкласти це питання. Землі потерпали, але руйнування ще не стали катастрофічними. Натомість:
— ...Чим зайнятий Карсем?
— Сьогодні він знову вивчає магію.
Він запитав про другого принца, який останнім часом привернув його увагу.
— Знову?
— Так, Ваша Величносте.
— І чи виявляє він здібності?
— Так, досить помітні. Він уже досяг першого кола.
— Так швидко?
— Так. Кажуть, що він надзвичайно обдарований, і винятково старанний.
Радник продовжив:
— Останнім часом думка про другого принца при дворі помітно покращилася. Багато хто зауважує, що він здобув значну повагу після того інциденту.
— Ось як?
— Так. Чимало хто навіть каже, що останнім часом він користується більшою повагою, ніж перший принц.
— До такої міри?
— Схоже на те, можливо, це стало більш очевидним через контраст із його колишньою поведінкою.
Радник ненадовго зробив паузу.
— Я також вважаю, що другий принц значно змінився.
Він додав своє особисте спостереження.
— Хмм—
— Зовсім нещодавно він урятував служницю, яка ледь не зірвалася з високого поруччя, коли прибирала.
— Карсем зробив це?
— Так. Кажуть, він зауважив: "Якби це був маркіз Палатіо, він учинив би так само..."
— Це дещо дивно чути.
— Я згоден, але здається, що його характер справді пом'якшав.
Почувши це, король Кармаксес III інстинктивно погладив підборіддя. Насправді другий принц не був тим сином, який хвилював його найбільше. Звісно, він любив свою родину, але ніколи не вважав другого принца підходящим спадкоємцем. Хоча перший принц також не повністю відповідав його очікуванням, він був суттєво кращим порівняно з другим, і тому був призначений наступником.
Однак останнім часом перший принц неухильно втрачав прихильність короля Кармаксеса III. Незважаючи на те, що з дитинства його вчили манер, належних спадкоємцю, він продовжував нишком чинити різноманітні неприємності — не так відкрито, як колись другий принц, але все ж робив своє. Певна річ, перший принц вірив, що все приховав, проте король Кармаксес III знав про все. У палаці не було жодного куточка, недосяжного для нього.
Тому:
"Хто взагалі такий цей маркіз Палатіо?"
Роздумуючи, король Кармаксес III зрозумів, що захоплюється чоловіком, який одноосібно перевиховав ганебного Карсема.
"Карсем, Карсем..."
Він пробурмотів ім'я другого принца, і його погляд став суворішим. На його обличчі був вираз не люблячого батька, а виключно короля, який оцінює свого підданого. Такий вираз, можливо, віщував конфлікт, якого краще було уникнути.
————
Через місяць, коли зима повністю відступила й наставав теплий весняний день,
[Маркізе, як ваші справи?]
— Минуло чимало часу.
Алон отримав періодичний звіт від герцогині Зенонії, який вона надсилала кожні кілька місяців.
[Маркізе, я чула, що ви нещодавно заснували аукціонний дім у своїх володіннях.]
— Так, я розглядаю можливість брати активнішу участь в управлінні маркізатом.
[Чи можу я запропонувати вам свою допомогу в цьому?]
— Будь ласка, не соромтеся.
Це був лише короткий обмін думками після офіційного звіту.
...Або так здавалося.
— Маркізе, чи не розглянете ви можливість надання ексклюзивних прав на аукціон для преміальних специфік, вироблених у нашому маєтку?
— Маркізе, наша гільдія прагне встановити постійне партнерство з...
— Вітаю, маркізе Палатіо! Я лідер гільдії "Салман", що базується в Королівстві Ашталон!
Як усе дійшло до цього?
— Еване.
— Так, маркізе.
— ...Скільки ще людей мають зустрітися зі мною?
— Наразі на зустріч із вами очікують приблизно 74 людини.
...Як це взагалі можна було витлумачити як "деяку допомогу"...??
Алон схопився за голову, почуваючись абсолютно приголомшеним.
.
.
.
.
[Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділів та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga]