Я став покровителем лиходіїв

Розділ 127: Ти єретик (2)

Том 1

Я став покровителем лиходіїв

Розділ 127 - Ти єретик (2)

Раптовий прихід Юмана застав усе зібрання зненацька.

Втім, монархи, присутні на конференції, ніяк не відреагували на появу Юмана, і Алон швидко зрозумів, що його прибуття було передбаченим.

"Це логічно, зважаючи на ситуацію. Ця подія зачепила всі союзні королівства, навіть Святе Королівство".

Поки Алон спостерігав за Юманом, король Шталіон V першим порушив тишу.

— Що ви маєте на увазі? — запитав він, явно спантеличений заявою Юмана.

Юман невимушено ступив ближче до Алона й мовив:

— Тлумачте мої слова буквально. Не допитуйтеся про його мотиви протистояння Зовнішнім Богам.

— І чому це ми не повинні питати? — наполягав Шталіон V, і на його обличчі вималювалося незадоволення.

Алон був спантеличений не менше, проте Юман із незворушним виглядом відповів:

— Я не маю права розголошувати причину.

— Що? — вигукнув Шталіон V.

— Єдине, що цілком зрозуміло: його дії зараз служать миру в усьому світі, — запевнив Юман.

Королі, які досі мовчали, були помітно вражені цією заявою.

Зазвичай Святе Королівство зберігало нейтралітет, тож така чітка підтримка була чимось геть незвичайним.

— То ми маємо просто прийняти слова Святого й припинити розпитувати про маркіза? — насупився Шталіон V.

Після слів Юмана було б розумно облишити цю тему.

Хоч статус Святого й не перевищує статус короля, провокування Святого Королівства могло призвести до непотрібних ускладнень.

Попри те, що Шталіон V розумів це, він відкрито висловив своє роздратування.

Він мав підстави для таких почуттів, адже Юман не надав жодного логічного пояснення, щоб прояснити обставини.

Юман довго дивився на Шталіона V, перш ніж ледь помітна посмішка торкнулася його губ.

— То король Ашталону сумнівається в мотивах нашого Святого Королівства?

— Зачекайте, я не це мав на увазі... — заплескав язиком Шталіон V.

— Самі ми це сприйняли саме так, — перебив його Юман.

Шталіон V геть стривожився: він лише хотів висловити своє роздратування Святому, але його слова викрутили як виклик усьому Святому Королівству.

— Це перебільшення, — квапливо заперечив Шталіон V.

Але Юман, який виступав і як Святий, і як представник Святого Королівства, парирував:

— Перебільшення? Піддавати сумніву мої слова — це піддавати сумніву авторитет Святого Королівства, яке мене відправило.

Потім Юман дозволив ледь помітній посмішці зникнути з обличчя й заговорив крижаним тоном, не залишивши Шталіону V жодного шансу на відповідь.

Слова Юмана, по суті, лунали як запитання: "Ви нам не довіряєте? Ви виступаєте проти нас?".

Шталіон V одразу ж спробував відступити:

— Це не було моїм наміром.

Для держави, а особливо для члена союзу, образити Святое Королівство було серйозною справою, тим паче що Ашталон найбільше постраждав під час останньої кризи й гостро потребував допомоги духовенства Святого Королівства.

— Мої вибачення, це я повинен перепросити, — поступився Шталіон V, але Юман лише похитав головою.

— Ні, ваші вибачення мають бути адресовані братові Алону.

— Що? Мені? Ні, у цьому немає потреби, — тихо відмовився Алон, усе ще намагаючись збагнути ситуацію.

Усвідомлював Юман думки Алона чи ні, але він залишався непорушним:

— Брат Алон діяв заради блага всього світу, а зіштовхнувся з недовірою.

— Це була не недовіра, лише деякі моменти вимагали роз'яснення, — промовив Шталіон V, але швидко замовк.

Хоч Святий більше нічого не сказав, вираз його обличчя передавав думку без слів, і Шталіон V зрозумів, що його мовчки докоряють.

— Маркізе, я перепрошую.

Він знову схилив голову.

— ...Все гаразд.

Алон прийняв вибачення з ніяковим, хоча для інших цілком незворушним виглядом.

Тоді:

— Брате.

Він відчув дивне почуття, спостерігаючи, як Юман злегка кивнув, а вираз його обличчя ніби казав: "Вір мені".

"…Я вдячний, але чи це не занадто?" — подумав Алон, перш ніж ця думка зникла.

————

За вікном уже спускалися сутінки.

Конференція Союзних Королівств завершилася пізно ввечері.

— Ви в порядку?

— Я в порядку.

— Дивовижно. Коли це ви так зблизилися зі Святим?

— ...Це складно.

Під допитливим поглядом і запитаннями Сіян, Алон не знав що відповісти.

Не тому, що хотів уникнути відповіді, а тому, що сам не знав, коли його стосунки з Юманом дійшли до такої межі.

— Якщо це щось, про що ви не хочете говорити, я не наполягатиму. У будь-якому разі, після сьогоднішнього дня більше немає потреби викликати вас, тож вам слід повернутися й відпочити. Ви виглядаєте не найкращим чином.

— Дякую за турботу.

— Дрібниці. До зустрічі.

Кретинія Сіян невимушено попрощалася й пішла.

Спостерігаючи за нею, Алон зіштовхнувся поглядом із Сольранг.

— Господарю! Що це тільки-но було?

— Нічого серйозного.

— Справді? Я така рада!

Сяючи від щастя, Сольранг підійшла ближче, і Алон ніжно погладив її по голові.

— То ви зараз повертаєтеся?

— Найімовірніше. Мені потрібен відпочинок.

— Ох...

Обличчя Сольранг похмурніло від явного розчарування.

— Господарю! А ви поїдете зі мною в Колонію?!

— ...Іншим разом. Зрештою, мені все одно доведеться туди завітати.

— Аггрх, шкода, але я розумію.

Попри розчарування, Сольранг ствердно кивнула.

Дивлячись на неї, Алон мимовільно посміхнувся, наче турботливий батько, і ще ніжніше погладив її по голові.

— Брате.

— ...Святий.

Юман підійшов зненацька й завів розмову.

— Ви добре почуваєтеся?

— Не зовсім, але, гадаю, відпочинок відновить мої сили.

— Радий це чути.

— Проте ви впевнені, що це нормально?

— Що ви маєте на увазі? — прямо запитав Юман.

Алон зробив коротку паузу, а потім мовив:

— Ви заступилися за мене.

— А-а, не турбуйтеся через це. Я лише зробив те, що було правильним.

— Ось як?

— Так.

Алон відчув невиразне занепокоєння від такої рішучої відповіді Юмана.

Він був вдячний за допомогу, але відчував, що в її основі могло лежати якесь непорозуміння.

"Я не певен, у якій саме омані він перебуває..."

Помітивши тінь неспокою на обличчі Алона, Юман продовжив:

— Ви регулярно підтримуєте зв'язок із кардиналом Ютією?

— Ми листуємося.

— Зрозуміло.

На обличчі Юмана з'явився вираз стривоженості.

— Брате, я повинен сказати вам знову: нерозумно підтримувати зв'язок із кардиналом Ютією.

— ...Ось як?

— Так. Повірте мені.

Губи Юмана стиснулися в тонку лінію.

Вираз обличчя Алона став ще тривожнішим.

Пригадуючи минулі зустрічі, Юман постійно застерігав його щодо Ютії.

Тому:

— Гадаю, я повинен запитати про це, якщо виникли якісь непорозуміння.

— Ні.

Замість того щоб розвіяти можливе непорозуміння, Юман зробив вигляд батька, який дає сувору настанову.

— Пам'ятайте мої слова, брате: Ютія — це особа, якої ви повинні остерігатися понад усе. Вона приховує надто багато таємниць. Пам'ятайте мої слова.

Юман, який виглядав щиро стривоженим, повторив своє застереження кілька разів.

Інстинктивно відчуваючи, що будь-яка відповідь лише затягне цю ходьбу по колу, Алон мовив:

— ...Що ж... я дослухаюся до вашої поради.

— Чудово.

Він неохоче кивнув, і тоді Юман зі спокійною усмішкою повернувся та пішов геть.

— ...А він може бути проникливішим, ніж я гадав.

— Га?

Здригнувшись від раптового коментаря Сольранг, Алон злегка нахилив голову.

Наступного дня, наслухавшись чимало дивовижних та спантеличливих розмов, Алон покинув Терн і вирушив до своїх володінь.

————

Тим часом у районі Гарлем міста Раксас.

Алексіона, який після минулої зустрічі з Ладаном вирішив жити свідомо, а не марнувати дні, спіткало раптове лихо.

Цим лихом був:

— П-пане Ладан?..

— Гей, ти як, у нормі?

Це був той самий чоловік, який перевернув його життя догори дном, — Король Піратів Раксаса, який зараз весело усміхався.

— Т-так, у мене все гаразд... Але що ви тут робите...?..

Алексіон інстинктивно зігнувся в попереку й запитав, покірно похиливши голову.

Хоч він зазвичай ні перед ким не схилявся, але, побачивши долю тих, хто протистояв Ладану, ця покірна постава виникла сама собою.

Ладан, схоже, задоволений його ставленням, кивнув і запитав:

— То що, ти все ще втягнутий у якісь брудні справи?

— Що?! Ні, звісно ж ні! Я покинув усе це вже давно!

Алексіон заперечив так, ніби його глибоко образили.

І це була правда: він покинув свої незаконні промисли ще з часів перебування в Гарлемі, чітко під впливом слів Ладана: "Зав'язуй зі своїми незаконними справами й живи нормально".

Ладан сказав це мимохідь, поплескавши його кілька разів по голові, але для Алексіона та подія стала джерелом травми, і він щиро виконав вказівку Ладана.

Останнім часом він започаткував законний бізнес.

Алексіон, чий розум був гострим до вигоди, виявив, що навіть без протизаконних авантюр володіє природним хистом до бізнесу й уже заробляє чималий дохід.

— Ось як?

— Так, так... Я справді займаюся лише законним бізнесом.

Аби довести свою чесність, Алексіон зустрів погляд Ладана з чистим, щирим виразом обличчя й неодноразово кивнув.

— Тоді ти вирушиш до володінь мого брата.

— Що?..

Пролунав неймовірний наказ, а точніше — розпорядження.

— Ти чув мене.

— Чув, але... під братом ви маєте на увазі... володіння маркіза Палатіо?

Алексіон засумнівався, чи це йому не здалося.

— Так, ти все правильно почув.

— І навіщо мені туди йти?

— У тебе ж є талан до бізнесу, чи не так?

— Так... Ну, мабуть.

— Іди туди й займайся бізнесом, ну, знаєш, як зазвичай, — Ладан зробив паузу, почухавши потилицю, а потім додав: — Розвивай якісь місцеві товари, приваблюй людей до володінь, щось таке.

— ...Я?

— Так, ти.

— ...Чому я?

Він виглядав ще більш спантеличеним.

— У тебе з цим якісь проблеми?

Після запитання Ладана:

— ...Ні.

— Якщо є проблеми, просто скажи.

— Я...

— Давай, просто скажи.

— Я поїду.

Алексіон зрозумів, що в нього немає іншого вибору, окрім як погодитися.

— Оце краще, мудрий вибір.

Ладан невимушено поплескав його по плечу й легкою ходою пішов геть.

За мить, Алексіон, переконавшись, що залишився один, закричав:

— Вони не дадуть мені спокою!!!

Бам!

Він ударив по столу й закричав:

— Та за що?!

Миттєво Ладан відчинив двері й повернувся.

— Грх...

— Ти кликав мене? — запитав Ладан.

— Ні. Зовсім ні.

Алексіон енергійно похитав головою, піднявши руки в захисному жесті:

— Ну, добре. Зроби все як слід, згоден?

— Так, так...

Ладан здвигнув плечима, повернувся й вийшов.

Алексіон міцно заплющив очі, а потім ще раз перевірив кімнату.

"Ех..."

Він важко зітхнув подумки.

.

.

.

(П.П Що до Ютії, як я вже казав не один раз, їй байдуже на весь цей світ, тіки Алон для неї має значення, і все що вона робить, це заради Алона, то ж слова Юмана трішки смішні. Що до Алексіона, то він завдяки цим подіям стане доволі впливовою людиною, хоча пахати прийдеться багато.)

.

[Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділів та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga]