Розділ 123 - Напівмаг (2)
Земля здригається, і захисники на мурах приковують погляди до єдиного місця.
Їхнє поле зору заповнює божество, що виринає серед попелу та розрухи.
Це не витвір людських рук, а бог, народжений із самого пилу, — сутність абсолютна й непорушна.
Грізний рев Базіліори супроводжує цього бога, і той звук сповнює солдатів трепетом, але вселяє безумний жах у серця штучних Зовнішніх Богів.
Гучний крик лунає відлунням, здіймаючи довкола хмари пилу.
Коли солдати на стінах знову підводять очі, перед ними постає образ божества — той, що змушує їх дивитися вгору навіть із височини мурів.
Бум! Бум! Бум!
Колосальна туша Базіліори рушає вбік.
Лише мить тому штучний Зовнішній Бог у формі черепахи мчав до замкової стіни.
Тепер Базіліора стрімко обвиває потужними кільцями тіло істоти.
Трісь!
Вереск виривається зі штучного Зовнішнього Бога тієї ж миті, як його затискають у лещата.
Солдати німіють від здивування.
Перед ними розгортається битва, що викликає в пам'яті стародавні міфи та легенди — велетенська сутичка монстрів, яка здається вихопленою зі сторінок епічного переказу.
Деякі солдати дивляться з подивом, інші — з цілковитим остовпінням, а хтось спостерігає з побожним трепетом у очах.
Але ця мить коротка.
Рев!
Солдатам не потрібно багато часу, щоб усвідомити одну незаперечну реальність:
Видовище перед ними — це не грандіозна міфічна війна між легендарними істотами.
Це просто полювання.
Хрусь!
Солдати спостерігають, наче заворожені.
Удалині вони бачать, як штучного Зовнішнього Бога, стиснутого могутньою Базіліорою, розриває на шматки.
Панцир, який не змогли пробити навіть люті атаки Філіана, тепер трощиться, мов висушений камінь.
Його кінцівки, які проштрикнули безліч лицарів та солдатів і сіяли розпач, відриваються одна за одною, викликаючи бурю крові.
А потім — навіть без можливості закричати, цей штучний Зовнішній Бог, який колись був безжальним різником, зустрічає жалюгідний кінець.
Усе його тіло — його кістки й панцир — повністю знищено.
У тиші, що настала:
Рев!
Рев Базіліори лунає над полем бою.
Повітря тремтить, і почуття глибокої побожності охоплює солдатів.
Побожності, яку неможливо приховати.
А потім:
— ……Маркізе Палатіо.
Герцог Комалон, який ще зовсім нещодавно виглядав цілком байдужим, насуплює брови й видає тихий, роздратований цок язиком.
За цим сигналом:
Бах!
Битва Зовнішніх Богів — ні, бій між справжнім і фальшивкою — розпочинається.
Величезна туша Базіліори хаотично рухається серед штучних Зовнішніх Богів, розриваючи їх на частини.
— Зараз!
За наказом Алона, Сольранг кинулася в бій на підтримку Базіліори — вона снувала поміж штучними Зовнішніми Богами, випускаючи спалахи золотого сяйва.
Усі, хто спостерігає за цією міфічною битвою, застигають у приголомшеному заціпенінні.
Усі, окрім однієї людини.
Філіан Меркіліан дивиться в інше місце.
Його увага прикута до одного чоловіка.
Чоловіка, огорнутого в плащ, який, здавалося, жив власним життям, а кожне пасмо його хутра тріпотіло й випромінювало чорну ману.
Чоловіка, який мав зухвалість закликати сюди бога, назвавши його своєю соратницею.
Чоловіка, який колись хвалькувато верз нісенітниці, демонструючи власне незнання.
"……Залишилося п'ятнадцять хвилин. Чи вже чотирнадцять?" — Алон тихо зітхнув, спостерігаючи, як Базіліора розриває Зовнішніх Богів, а потім опустив очі на браслет на своєму правому зап'ясті.
Це була Рука Мандрівника — артефакт, який він отримав від феї Товетти.
Злившись із Білою Рукою Мандрівника, знайденою в Святилищі Відлюдника, ці дві реліквії об'єдналися в емблему Порятунок Мандрівника, яка тепер пульсувала глибоким червоним світлом.
"Як я й думав, обмеження часом — це прикро. Утім, без нього я б ніколи й не ризикнув закликати її в першу чергу."
Перстень Угоди Клайода дозволяв йому примусово закликати істот, яких він підкорив.
Його суттєвим недоліком, однак, було те, що чим могутніша істота, тим більше мани потрібно для заклику.
За звичайних обставин, запасу мани Алона було б недостатньо для заклику Базіліори — хіба що істота не мала б фізичного тіла.
Насправді навіть Магістри веж із їхньою величезною магічною силою не змогли б закликати Базіліору, не виснаживши себе повністю.
Це робило перстень із Базіліорою майже марним.
Але Порятунок Мандрівника, який дозволяв будь-якому артефакту ігнорувати обмеження мани протягом цілих п'ятнадцяти хвилин, перетворив цю неможливість на тимчасову реальність.
"Спочатку Перстень Угоди та Порятунок Мандрівника не призначалися для використання на цьому етапі. Вони мали послугувати для іншої мети пізніше. Але це не гра."
Алон припинив внутрішні роздуми й перевів увагу з Базіліори, яка билася із Зовнішніми Богами, на герцога Комалона.
Він чув, що герцог був дуже старим, але той виглядав дивовижно молодим.
Якби він не стояв там серед Зовнішніх Богів, Алон міг би взагалі його не впізнати.
Молодий вигляд герцога був виглядом звичайного дворянина, проте Алон не послаблював пильності.
Мовчки склавши Жест, він залишався напоготові.
У цей момент:
— Отже, ти теж недосконалий, так само, як я.
Голос герцога Комалона, який досі мовчав, прорізав повітря.
— ……Що?
Перепитав Алон зі спантеличеним виглядом.
Але герцог лише тихо видихнув і поставив інше запитання:
— У мене були підозри з того моменту, як я дізнався, що ти забрав Яйце Дракона. І тепер, бачачи цей браслет на твоєму зап'ясті, це підтверджується. І все ж я не можу збагнути, чому ти намагаєшся мені завадити. Яка твоя причина?
Алон мовчав — не тому, що слова герцога були незрозумілими, а тому, що обмірковував, як їх витлумачити й що відповісти.
Утім, перш ніж він зміг визначитися з відповіддю:
— Відповідати немає потреби.
Герцог Комалон не став чекати.
— Я не знаю, чому ти втручаєшся, знаючи про катастрофу, що наближається, — але якщо ти стоїш на моєму шляху, я просто знищу тебе.
Герцог склав Жест руками.
— **Заломлення**.
— **Початок**.
Алон, віддзеркалюючи рухи герцога, закінчив власний Жест руками й вимовив свою Фразу.
Так розпочалася дуель магів.
Чесно кажучи, Алон перебував у явно невигідному становищі в цьому протистоянні.
У конфліктах між магами важливими були чимало елементів, але жоден не мав більшого значення, ніж швидкість створення заклять.
Для Алона, який покладався на складання Жестів і вимову Фраз, дуелі магів були за своєю суттю несприятливими.
Цього разу, однак, він думав, що все може бути інакше.
З невідомих причин герцог Комалон також використовував Жести та Фрази.
Оскільки обидві сторони були зв'язані однаковими обмеженнями, Алон відчував, що ризики збалансовані.
Але він помилявся.
— **Прискорення**.
— !
У той момент, коли пролунав голос герцога, Алон усвідомив, що той уже опинився біля нього.
— **Обмороження**.
Земля навколо них миттєво перетворилася на крижане пустище, і крижані лози почали поповзом підніматися по ногах герцога.
Клац!
Але герцог із легкістю розтрощив лід, ніби це було звичайне скло.
Негайно склавши Жест лівою рукою, він вимовив Фразу:
— **Розширення, Розсіювання, Розквіт, Спіраль, Вивільнення.**
Алона накрила хвиля шоку.
"Так швидко!"
За своєю суттю Фрази використовуються для того, щоб перекроювати самі закони магії.
Кожна Фраза вимагає достатньо часу для зміни одного закону.
Якщо інша Фраза вимовляється до того, як попередня закінчила викривляти закон, підсумкове закляття може повністю провалитися.
Саме тому Алон робив коротку паузу між Фразами, щоб гарантувати, що формування магії не буде зіпсовано конфліктними викривленнями законів.
Проте перед ним герцог, здавалося, повністю ігнорував цей принцип, виголошуючи свої Фрази з неймовірною швидкістю й завершуючи магію так, ніби обмежень не існувало взагалі.
Це було так, ніби він прямо відкидав уроджені слабкості Фраз.
Поки ці думки пролітали в голові Алона, герцог виставив уперед праву руку, випускаючи п'ять сяйливих сфер, які по спіралі рвонули до Алона з близької відстані.
Але:
— **Замороження**.
У той самий момент, коли закляття було випущено, Алон відповів власною Фразою, приєднавши її до свого закляття обмороження, щоб зупинити магію, яка наступала.
— **Прискорення**.
У наступну мить він спрямував заморожену магію назад у бік герцога.
Однак герцог Комалон до того часу вже змістився з траєкторії закляття.
Розуміючи, що герцог рушив праворуч, Алон швидко склав Жест і закликав інше закляття.
— **Стиснення, Точність, Розряд.**
— **Фіксація, Розширення, Розсіювання.**
Оскільки два закляття формувалися одночасно, їхні Фрази зіткнулися, викривляючи магічні закони.
А потім:
Бум!
Той, кого відкинуло назад, був Алон.
— **Фіксація**.
Алон, шалено котячись по землі, ледь устиг активувати закляття щита у перекаті й різко загальмував.
Однак:
Трісь!
Ніби він очікував цього, спіральні уламки льоду рвонули до нього, безперешкодно пробиваючи його щит.
"Чорт забирай." — Алон стиснув зуби, оцінюючи свої обставини.
Він змусив себе підвестися на ноги, зафіксувавши погляд на герцогу Комалону.
На відміну від Алона, чиє пальто тепер було розірване на шматки, герцог залишався неймовірно спокійним, а його поведінка була крижаною й відстороненою.
П'ятнадцять раундів магічного бою минули, і з них Алон здобув перемогу лише один раз.
Навіть та перемога була настільки незначною, що лише зачепила комір герцога.
Насправді магія Алона мала певний вплив на герцога.
Але:
"……Його швидкість неймовірно висока."
Швидкість створення заклять у герцога була куди вищою за все, на що був здатен Алон.
Навіть прораховування на один чи два кроки вперед було недостатньо для конкуренції.
Проте не лише швидкість ставила Алона в невигідне становище.
Швидке складання Жестів герцогом, його приголомшлива магічна сила та навіть його, здавалося б, безмежні запаси мани — усе це значно перевищувало власні можливості Алона.
Крім того, герцог мав хист передбачати дії Алона на кілька кроків уперед, що давало йому вирішальну тактичну перевагу.
Це була не битва. Це був цілковитий розгром.
Алон подивився туди, де билися Базіліора та Сольранг.
Рев!
Деякі штучні Зовнішні Боги вже перетворилися на огидні туші, але бій там тривав невпинно.
— Здається, ти чекаєш на допомогу, але це марна затія, — холодно мовив герцог Комалон, спостерігаючи за Базіліорою. — Бо перш ніж вони зможуть дістатися до тебе, ти вже будеш мертвий.
Потім він склав Жест і вимовив своє закляття.
— **Фіксація, Розширення, Розсіювання.**
На кінчиках його витягнутих пальців знову матеріалізувалися п'ять сяйливих сфер.
Але цього разу герцог не закінчив. Він знову вимовив Фразу:
— **Розпорошення**.
Унісон із останнім словом герцога, сфери на кожному з його пальців злетіли в повітря й почали множитися.
З п'яти до десяти.
З десяти до двадцяти.
З двадцяти до сорока.
З сорока до вісімдесяти.
Кількість зростала без кінця.
Те, що врешті-решт сформувалося, було перехоплюючим подих видовищем: сяйлива галактика, підвішена в попелястому небі.
Сотні — можливо, тисячі — сфер освітили тьмяне небо сліпучим сяйвом.
Це видовище було настільки приголомшливим і величним, що навіть солдати, які в заціпенінні стежили за міфічною битвою, мимоволі повертали голови у той бік.
А потім:
— **Звільнення**.
У той самий момент, коли герцог Комалон своєю останньою Фразою проголосив кінець Алона, галактика почала своє сходження.
Тисячі блискучих зірок посипалися на землю, і їхнє сяйво віддзеркалювалося на закинутому догори обличчі Алона.
Видовище було настільки неймовірним, що будь-який спостерігач інстинктивно впустив би зброю й прийняв свою долю.
Океан світла зосередився в одній точці, націлившись на Алона.
— Ні! — Філіан, бачачи цю сцену, мимовільно закричав, але Алон, який стояв під падаючою галактикою, був безтурботним.
Насправді Алон... очікував саме цієї миті.
— **Прискорення**.
З оглушливим вибухом, тіло Алона понеслося вперед у спалаху.
Хоча йому вдалося лише поверхово повторити структуру закляття герцога, побіжно простеживши за нею, ця спроба скопіювати магію виявилася недосконалою й призвела до вибуху.
Але це не мало значення.
Цього було достатньо, щоб надати йому необхідного імпульсу.
Очі Алона зафіксувалися на герцогу Комалоні.
Хоча обличчя герцога все ще не виказувало емоцій, його злегка розширені очі видавали тінь здивування.
— **Заломлення**.
Алон вичікував цей момент відтоді, як виголосив п'яте заклинання.
До того часу він уже відмовився від думки перемогти герцога в прямому протистоянні магічної сили.
Закляття герцога явно перевершували власні закляття Алона — не лише за силою, а й за самою фундаментальною природою магії.
— **Віддача**.
І тому Алон почав втілювати свій задум.
Він не ухилявся від атак, від яких міг би ухилитися.
Він не знешкоджував навіть ті закляття, які цілком міг би блокувати.
— **Блакитне Світло.**
Зменшуючи свої травми настільки, наскільки це можливо, він чекав на ідеальний момент — момент, коли концентрація герцога ослабне, коли його захист опуститься.
— **Заломлення—
Момент, коли він зможе розкрити свій козир.
Шум галактики, що з гуркотом падала позаду нього, розірвав атмосферу, врізаючись у землю з пронизливим вереском.
Одночасно Алон склав Жест, і яскраве блакитне світло спалахнуло перед ним.
А потім:
— **Лінія**.
Щойно пролунало останнє слово, Алон вказав пальцем у бік враженого герцога Комалона.
Бум!
Спис блискавки, що рухався з неймовірною швидкістю, рвонув до герцога.
Але:
Якраз коли блискавка збиралася вразити серце герцога—
— **Прискорення**.
Герцог викрутив тулуб, ледь ухилившись від блакитного електричного розряду.
Трісь!
Магія ковзнула повз нього, розчиняючись у повітрі.
— А—
Філіан і солдати, спостерігаючи за цією сценою, видали тихі зітхання розпачу.
У зазвичай незворушних очах герцога промайнув ледь помітний відблиск полегшення й задоволення.
Чітка межа між перемогою та поразкою.
Проте Алон, який поставив усе на цю останню спробу, був непохитним.
Від самого початку він очікував, що герцог ухилиться від закляття.
— Ха-а.
Він уже був готовий до продовження.
Трісь!
— !
Звук електричного вибуху позаду нього привернув увагу герцога.
Те, що він побачив, було двома яскравими блакитними вогнями, що сяяли інтенсивніше за все інше в цьому попелястому світі.
Обличчя герцога викривилося в шоці, тоді як Алон, за своїм спокійним зовнішнім виглядом, дозволив собі легку посмішку.
Це був справжній останній маневр Алона.
Унікальна здібність, доступна лише тим, хто досяг четвертого рангу в Психоделії: вона давала змогу читати закляття в місцях, що резонують із власною маною, і творити Багатократне Закляття.
— **Розсіювання**.
Навіть коли герцог знову викрутив своє тіло, блакитні вогні вже вирвалися на волю.
Бум!
Попелястий світ ще раз осяявся приголомшливим блакитним сяйвом.
.
.
.
(П.П Ну що ж, доволі епічна битва між древніми магами.)
.
[Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділів та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga]