Розділ 118 - Що з тобою……? (5)
Завдяки сумнівній підмозі Хінкель, Алону вдалося приборкати Базіліору, хоч сам спосіб так і залишився для нього загадкою. Одразу після цього він розпочав своє магічне навчання під її наставництвом.
Навчання тривало п'ять днів. Незалежно від того, здавався цей термін довгим чи коротким, для Алона це був період неймовірного зростання.
Хінкель не марнувала часу на прості слова чи фрази; її глибоке розуміння магії зростило власні здібності Алона, піднявши його зі статусу новачка 4-го кола до цілком досвідченого чародія того ж рівня.
Крім того, розібравшись із питанням ефективності магії, Алон навчився трохи краще спрямовувати свою ману, що дозволило йому використовувати закляття, які раніше він вважав недосяжними для себе.
Звісно, Алон не був вундеркіндом, котрий міг миттєво й бездоганно застосовувати нові знання, і засвоєння цих уроків потребувало часу. Проте навіть ці дрібні настанови суттєво зменшили споживання мани порівняно з його початковими методами, що стало величезним здобутком.
Понад усе, найважливіша допомога, яку він отримав, полягала в цьому:
— Хм—
Це матеріалізувалося просто перед його очима.
Ву-у-унг—
Алон став свідком того, як магія набуває форми. Або, якщо точніше, він побачив візуалізацію того, як саме розташовувалася мана.
Наче ДНК, мана була скомплектована у спіральну структуру, що формувала пентаграму.
Хоча вона ще не була бездоганною, це безсумнівно було саме те, чого він прагнув, тож він відчув глибоку внутрішню посмішку задоволення. Саме це й було причиною, чому він шукав наставництва Хінкель, і результатом усіх цих зусиль.
"Я й не сподівався, що зможу матеріалізувати це так швидко."
Формування розпалося на дрібні фрагменти тієї ж миті, як його концентрація похитнулася. Тим не менш, Алон задоволено зітхнув. Те, що він створив, було однією з "похідних", до яких маги могли отримати доступ у "Психоделії".
Похідна. У грі, щойно маги досягали 4-го кола, вони могли здобувати унікальні похідні для своєї магії, використовуючи знання з лабіринтів, хоча гра обмежувала їхню кількість приблизно десятьма.
Попри це, Алону вдалося втілити цю "похідну", навіть не ступивши й кроку до лабіринту. Це відбулося не завдяки якомусь особливому вродженому таланту. Насправді кожен, хто розумів, як втілити загальну форму, послідовність та розташування мани у своїх закляттях, міг цим скористатися. Звісно, якщо тільки хтось не відкриє цю похідну, особисто увійшовши до лабіринту, Алон залишатиметься єдиним користувачем цієї ще невідомої сили.
……Лабіринт, який надавав саме цю похідну, на цей момент часу навіть не з'явився. Він виникне лише пізніше, після розлому, спричиненого сходженням одного з гріхів.
"Ще трохи практики, і я зможу опанувати її досконало."
Невдовзі він подумав про конкретну, унікальну похідну, яка була б надзвичайно корисною для нього в його нинішньому стані, і це принесло йому задоволення. Саме тоді:
— Маркізе.
Алон перевів увагу на звук голосу Евана.
— Що таке?
— Нічого термінового. Конференція вже майже завершилася, тож мені стало цікаво, що ви плануєте робити далі.
— Хм-м... Скільки часу залишилося?
— Здається, приблизно три дні? — відповів Еван.
Алон на мить замислився.
……………Він чув, що йому дозволено залишатися ще близько тижня після закінчення конференції, але тепер здавалося безглуздим продовжувати навчання.
Уроки Хінкель були неймовірним дарунком для Алона. Однак він більше не міг навчатися в неї. Або, якщо точніше, намагатися робити це далі було б марною затією, оскільки фізичне обмеження, відоме як Дзіра Мани, перетворювало складні настанови Хінкель на незрілу хурму — привабливу на вигляд, але геть терпку на смак.
Тож…… він увібрав усе, що міг, і тепер, можливо, настав час зосередитися на тому, щоб ще трохи збільшити свої запаси мани. Саме в той момент, коли Алон обдумував артефакт, який, за чутками, знаходився поблизу Центральної вежі й міг дещо підняти рівень мани:
— А, це нагадало мені, маркізе. На вулиці зчинився якийсь галас.
Еван раптово змінив тему.
— Галас? Що відбувається?
— Ну, це не якась одна подія, а радше купа "інцидентів", що трапляються повсюди.
— ……То яка природа цих подій? — Еван завагався, перш ніж продовжити:
— Останнім часом по всьому Об'єднаному Королівстві гори почали розколюватися без жодного попередження, або ж у володіннях маркіза відбуваються аномальні стихійні лиха.
— ……У горах та на землях маркіза?
— Так, лише за один тиждень сталося понад вісім таких випадків. Зокрема, гора Темакс, що поблизу Королівства Розаріо, повністю перетворилася на безплідну пустку.
— Відома якась причина?
— Причина досі невідома. Це лише чутки, які ходять довкола.
— Чи є якась спільна риса, що пов'язує місця, де сталися ці інциденти?
— Судячи зі звітів, які я чув, ці місця розкидані хаотично.
Німе відчуття тривоги охопило їх. Водночас у голові Алона з'явився сумнів. "Якби це було проявом Зовнішнього Бога, воно не виникало б хаотичними спалахами в кількох місцях одночасно", — подумав він, нахиливши голову в роздумах. Але цей сумнів виявився скороминущим.
"Усе ж мені варто спершу розслідувати це."
Давши Евану кілька доручень із наміром діяти самому:
— Схоже, мені доведеться скоро вирушати.
Він вирішив, що настав час покинути магічну конференцію. Того ж вечора, як стало для нього звичним, Алон залишився один, практикуючи магію, якої його навчили. Хінкель, котра спостерігала за ним, мала дивний вираз обличчя. Спочатку вона терпіти не могла саму його присутність, але останнім часом Хінкель дуже зацікавилася ним. Частково тому, що він був старанним учнем, але більшою мірою через те, що магія, яку він використовував, була надто незвичайною.
Алон використовував "первісну магію", яка вимерла майже повністю ще в епоху самої Хінкель. Більше того, він користувався нею з такою природною легкістю, що це неминуче викликало її цікавість. Ні, якщо бути точнішим, її цікавість була прикута до конкретної "магії", яку він застосовував.
"Якби ж я могла попросити його навчити мене цього, хоча б разочок."
На жаль, офіційних стосунків "учитель і учень" між нею та Алоном не існувало. Зважаючи на її горду натуру, просити Алона навчити її, зараз було б неймовірно важко.
Однак прагнення Хінкель до магічних знань легко переважило її гордість. Як магиня, відома як Архимагиня "Перша Чаша", її цікавість була безмежною. Власне, кілька днів тому вона вже випадково обмовилася Алону словом щодо "Фраз".
Тієї ж миті, як слово "Фраза" злетіло з її уст, вона стулила рота, і розмова далі не просунулася.
Це було неминуче. Причина крилася в сутності, яка стояла за спиною Алона. Щоразу, коли вона намагалася підняти тему "Фраз", вона інстинктивно дивилася вгору й виявлялася неспроможною запитати. Навчаючи його, Хінкель уже до певної міри здогадалася про природу невидимих очей, про які ні Алон, ні його супутники не повинні були знати.
Сам Алон не здогадувався про присутність очей, які спостерігали за ним позаду. Або ж було б дивно, якби він їх помітив.
Зрештою, ця сутність була невидимою для кожного, хто не досяг певного рівня просвітлення, і знадобилися б проникливість та сила, співмірні з її власними, щоб бодай трішки побачити те, що ховалося за лаштунками.
Що найкритичніше, самі очі, здавалося, активно уникали того, щоб Алон їх виявив, коли той практикував магію. Попри те, що вона була духом, Хінкель відчула мороз, від якого її безтілесна форма здригнулася. Чомусь "очі", які уникали визнання Алона, виявляли виразну, хоч і не повну реакцію на тему Фраз.
Звісно, вона не могла стверджувати це з абсолютною впевненістю, але її інстинкти виживання дико кричали їй про небезпеку. Не піднімай цю тему абияк.
— ……Гадаю, на сьогодні я піду.
[О, ну добре. До завтра.]
— Так, дякую вам, як і завжди.
Вона знала, що чіпати цю тему нерозумно. Проте її цікавість розпалювалася дедалі дужче з кожним днем.
"Хіба немає відповідного методу?"
Після того як Алон пішов, їй спала на думку ідея.
"Якщо замислитися, очі не реагують, коли він промовляє Фразу……………. Якщо я не питатиму його напряму, а він сам першим відкриє це знання, можливо, тоді я зможу послухати?"
Вона усвідомлювала, наскільки малоймовірним був такий сценарій. Але тепер її розум повністю підкорився допитливості.
"Як мені змусити його першим підняти цю тему?"
Вона глибоко замислилася.
Раптом:
— Ти, клятий старий шкарбан-!!! Я знаю, що ти ховаєшся тут, покажися-!!!
Оскаженілий крик луною розійшовся бібліотекою, змусивши її насупитися.
"Хто сміє бути таким нерозсудливим……?"
[……Хм?]
Однак за мить вона ідентифікувала власницю голосу. Пенія Крисін. Для Хінкель, яка часто блукала Центральною вежею, коли її огортала нудьга, Пенія була знайомою постаттю, чиє ім'я часто згадувалося серед магів. Більше того, нещодавно ходили чутки, які пов'язували її з маркізом Палатіо…
[Хм? Зачекай-но?]
Здавалося, шлях відкривався. Пенія... якщо Пенія дійсно має такого роду стосунки з маркізом Палатіо…
Маленька задумка почала вимальовуватися в її голові.
Пенія Крисін була в стані люті. Це було пов'язане з тим, що вона від початку взагалі не мала наміру відвідувати цю магічну конференцію. Лише нещодавно її магічні припаси почали надходити стабільно, що нарешті дозволило їй відновити перервані експерименти.
Єдиною причиною, чому вона прийшла до Центральної вежі, був саме…
— Клятий старий пердун-!!!!!!!!
Чутка, яку розпустив Магістр Синьої вежі.
"Ого-о-о, я й не знав, що ви вже обмінялися привітаннями."
"То заступниця голови вежі виходить заміж; життя справді непередбачуване."
Пенія скреготала зубами, згадуючи професорів, які увірвалися до її лабораторії під час критичного експерименту й верзли таку нісенітницю. Джерелом цих чуток був не хто інший, як Селім Мікарло, котрий зазвичай скидав свої обов'язки на неї й блукав довкола без жодного клопоту. Вона не могла залишити це просто так. Вона мала покарати цього старого дурня негайно.
Пенія помчала на конференцію і виявивши, що той уже сховався, обшукала кожен сантиметр будівлі, зрештою діставшись бібліотеки. І саме тут.
[Хто там?]
— ………!?
Вона зустріла примарну дівчину. Або, якщо точніше:
— Архімагиня "Перша Чаша", Хінкель…?
Архімагиня "Перша Чаша", Хінкель.
[О-о-о~ Дивно, що ти знаєш моє ім'я.]
Почувши ствердний голос, Пенія так здригнулася, що заціпеніла, забувши про свою початкову мету.
Пенія давно знала про одну конкретну чутку, пов'язану з бібліотекою Центральної вежі — про Архімагиню "Першу Чашу", Хінкель. Історія була простою: якщо відвідати бібліотеку вночі, з'явиться Хінкель і дасть магічні знання. Однак майже жоден маг у це не вірив, адже не було жодного сенсу в тому, щоб Хінкель, котра мала померти століття тому, раптом матеріалізувалася в бібліотеці. Попри це, Пенія колись відвідувала бібліотеку вночі, почувши цю розповідь.
Оскільки її дитячою мрією було стати великою магинею, як Хінкель, для Пенії було природно впізнати її миттєво. Вона бачила незліченну кількість портретів та статуеток Хінкель у книгах.
[Назви своє ім'я] — спонукала постать, кумир із її дитинства, і Пенія, спантеличено витріщившись, здригнулася й відповіла:
— Пе, Пенія Крисін…!
Її серце калатало від зустрічі з кимось, ким вона так довго захоплювалася.
Однак:
[Пенія Крисін………… А, то це ти той самий маг, про якого ходять чутки щодо особливих стосунків із маркізом Палатіо?]
— Що…?
Чуючи такі дивні слова з вуст свого кумира, вона не змогла стриматися й мимоволі насупилася. Її терпіння до цих чуток виснажилося практично повністю за останні кілька місяців постійного роздратування.
— Це глибоке непорозуміння, — рефлекторно спробувала Вона виправити ситуацію.
[У мене є одна умова для тебе. Якщо ти погодишся, я особисто навчатиму тебе магії.]
— Що?
Вона замовкла перед такою несподіваною пропозицією.
[Саме так, як я й сказала. Мені потрібна послуга, пов'язана з маркізом Палатіо. Якщо ти дійсно така близька з маркізом, як про це кажуть чутки, це не повинно бути надто складно. Яка твоя відповідь?]
Попри дивність заяви:
— Ви маєте на увазі, що навчатимете мене магії?
[Так.]
— Сама Архімагиня "Перша Чаша"?
[Я не повторюю двічі.]
Вона не змогла змусити себе відмовитися.
Спогади промайнули в її голові — усі болісно пов'язані з маркізом Палатіо. Спогади про варіння зілля для нього, про викрадення піратами під час подорожі з ним. Дні, сповнені стресу, спричиненого чутками про маркіза, проходили перед її очима один за одним.
Чесно кажучи, Пенія не прагнула нічого більшого, ніж повністю розвіяти чутки про неї та маркіза Палатіо. Її почуття з цього приводу залишалися незмінними. Навіть шанс навчатися магії у самої Архімагині "Першої Чаші" не міг миттєво переважити місяці накопиченого стресу, який довів її до межі.
Тому замість того, щоб озвучити свої справжні думки:
— Можливо, сталася якась помилка в тому, як поширилися ці чутки?
Вона лише вигнула кутики губ у натягнутій, незграбній посмішці. Стрес, котрий роз'їдав її саму суть, катуючи до такої міри, що їй місяцями хотілося рвати на собі волосся, усе ж виявився безсилим перед непереборною силою її магічної цікавості.
.
.
.
(П.П До речі, смішний факт, як би Пенія з 400-тих розділів почула що вона і Алон стануть одруженою парою, то вона від радості, навіть розплакалась би, а ще Хінкель по суті знайома з Пенію, я би сказав занадто знайома, хоча на цей момент вона ще не підозрює про це хд)
.
[Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділів та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga]