Розділ 116 - Що з тобою……? (3)
Титул «Чародій» знайомий кожному, хто практикує магію. У певному сенсі Чародії були прабатьками сучасних магів — постатями, які ходили цим світом у втрачену Епоху Забутих Богів. Кожен із них був грізною істотою, здатною викривляти саму тканину реальності за власною волею.
Проте, окрім цієї фундаментальної істини, знань було обмаль — усе втратилося через плин часу. Хоча численні реліквії з Епохи Забутих Богів і досі викопують із землі, ті, що пов'язані з Чародіями, дивовижним чином відсутні. Залишки їхнього ремесла тепер називають «первісною магією» — галуззю, яку вважають непоказною і яку століття тому досконально дослідив один науковець.
Силікамен, маг сьомого кола, захоплений легендами про Чародіїв, присвятив неймовірні ресурси та зусилля своїх учнів їхньому вивченню. Зрештою вони навчилися керувати стародавньою магією за допомогою специфічних фраз і символів. Це само по собі було досягненням, але проблема полягала в тому, що відкрита ними магія виявилася набагато сирішою, ніж вони сподівалися.
Канали магічної енергії були неточні, через що закляття проявлялися хаотично й стомлююче повільно. Що ще гірше, попри ці значні недоліки, підсумкова сила виявилася зовсім не вражаючою.
Хоча їм і вдалося успішно відтворити магію Чародіїв, вона здавалася неповноцінною, ніби в ній бракувало життєво важливого компонента. Офіційний вердикт Магічного Товариства стверджував: магія Чародіїв наразі не є життєздатним напрямком для вивчення.
Як наслідок, серед магів вона поступово забулася, ставши занедбаною під назвою «первісна магія». Лише декілька учнів Силікамена, все ще чіпляючись за своє захоплення Чародіями, продовжувала використовувати одну-дві успадковані фрази.
У наші дні більшість магів навіть не здогадуються, що первісна магія взагалі включає ці специфічні фрази чи символи.
Однак для Селіма Мікарло цей історичний контекст не мав жодного значення. Єдине, що було важливим... це ймовірність того, що маркіз Палатіо був Чародієм...!? Потенційно, Чародієм із забутої епохи, який міг би надати ключ до його просування з восьмого на дев'яте коло!
Направду, це була лише гіпотеза, але він був цілком упевнений у ній, маючи неспростовні докази. Маркіз Палатіо граючись пройшов крізь браму, яка спантеличила всіх інших, і без зусиль читав фрази, незрозумілі навіть для Селіма.
Переконливішою за все інше була «та істота» за його спиною — сутність, яка, здавалося, існувала повністю поза законами цього світу.
Більше того, маркіз уже застосував більше п'яти фраз із досконалістю та витонченістю, що відповідали сучасній магії — подвиг, який Силікамен ніколи б не зміг здійснити.
Це було б неможливо для чоловіка, якому ледь виповнилося двадцять, якби він не був справжнім магом із давнини.
"Якщо озирнутися назад, таємниці з мого розслідування щодо нього тепер починають набувати сенсу" — подумав Селім, згадуючи незрозумілий інцидент зі своїх пошуків інформації про маркіза.
Протягом кількох коротких років колишній граф та його перший і другий сини загинули за дивних обставин, а величезна підпільна організація, яку вони контролювали, була знищена за один-єдиний день.
Хоча ходили чутки, що за цим стоїть маркіз, Палатіо Алон, існувало багато сумнівів з огляду на його молодість і той факт, що масивний синдикат, Авалон, було ліквідовано за день без жодного видимого опору.
Селім завжди відчував, що тут щось не так. Але якщо припущення про те, що маркіз Палатіо був Чародієм, виявиться правдою, тоді ці підпільні бандити були б не більше ніж комахами для істоти, яка може вільно викривляти та перевертати реальність.
Отже:
"Чи захопив він тіло? Це одержимість чи, можливо, артефакт? Можливо, це форма магії реінкарнації зі стародавніх часів? Чому він приховує свою особистість? Для цього є причина? Неважливо, це не має значення".
Селім Мікарло, чиї очі заблищали відтінком божевілля, вирішив:
"Я подружуся з ним, не викликаючи жодного роздратування. Я стану його другом і навчуся його магії. Саме так я досягну дев'ятого кола!"
Він видав низький, тривожний смішок.
"Що це з ним раптово?" — подумав Парклайн, спостерігаючи за цим і відчуваючи хвилю неспокою, хоча десь у глибині душі відчув і дрібку занепокоєння.
————
Якраз у той момент, коли Селім занурювався у свої дивні здогадки, Алон показував Хінкель Перстень Угоди Клайода.
[Здається, він напрочуд відверто відмовляється від виклику, чи не так?]
— Яка правильна процедура в такій ситуації?
[Метод витягнути його з перстня простий. Не потрібно просто заливати його магією. Натомість розподіли енергію легко й зосередь її виключно на символі.]
Алон послухався поради Хінкель і спрямував магію суто в символ. Перстень умить вгамувався й ледь помітно затріпотів.
— К- — вперше виклик спрацював, хоча результат виявився мікроскопічним.
— ......Що?
Алон спантеличено впився поглядом у змію, що згорнулася на його руці. Це безсумнівно був Приймач Базіліора, але від її звичного розміру лишилася тільки дрібна крихта — хіба якась одна десятитисячна.
[Коли ти хочеш зберегти силу й викликати фамільяра лише для розмови, використовується саме ця техніка. Від такого виклику неможливо відмовитися] — пояснення Хінкель прояснило нагальне питання.
Але це прояснення тривало ненадовго.
— Жлюгідне людисько! Заточити мене в цей перстень!! Негайно звільни мене!!
— Я не знаю способу звільнити тебе.
— Ха! Ти думаєш, я буду діяти за твоєю забаганкою?! Ніколи! Я ніколи не відповім на твій виклик і не підкорюся твоїм наказам!!!!
Сидячи на його руці, крихітний Базіліора практично бризкав слиною від люті.
"Я передбачав опір, але не до такої ж міри" — подумав Алон.
— Звільни мене — негайно звільни мене!!!!!! — Базіліора продовжував свою тираду, абсолютно не усвідомлюючи свого становища.
Будь-кому було зрозуміло, що він був налаштований вкрай непокірно.
Чесно кажучи, Алон хотів ударити його, але оскільки духи є безтілесними, він змусив себе залишатися спокійним.
"Які стимули я можу йому запропонувати?" — подумав Алон.
Він ґрунтовно підготувався до можливості бунту Базіліора.
[Можу я поставити тобі запитання?] — раптово втрутилася Хінкель.
— Так.
[Ти розшукав мене через цей перстень, а не просто заради загальних інструкцій?]
— Я прагнув отримати інструкції, але перстень був основною причиною мого візиту сьогодні.
[Ти дозволиш мені залишити його в себе ненадовго?]
— Цей перстень?
[Так. Я налаштую його для тебе.]
Її тон був сповнений веселого зацікавлення.
— Справді можна?
[Звісно. Для мене це не становить жодної складності.]
— Тоді я був би вдячний за вашу допомогу, — Алон шанобливо передав перстень.
— Звільни мене!!! Я вимагаю, щоб ти випустив мене, примітивне людисько!!!!!!!!!!
[Повернися за ним завтра] — вона усміхнулася й злегка махнула рукою.
— Тоді побачимося завтра, — Алон вклонився й пішов, залишивши перстень у неї.
Охоплений ненавистю через обман Алона, Базіліора, застряглий усередині Персня Угоди Клайода, кипів від люті. Його гнів був спрямований не лише на Алона, а й на Плем'я Громової Змії, які, як він тепер зрозумів, що ті також мали стосунок до його ув'язнення, він вирішив перебити їх усіх, як тільки втече.
— Звільни мене, порожня душа! Якщо зробиш це, я...
Його рішучість була непохитною, і щойно Алон пішов, він спробував протистояти духу перед ним. Але:
[АААААААААХНННННН-!!!!!!!!!!]
— !?
У ту ж мить Хінкель видала раптовий, пронизливий крик, змусивши Базіліору заціпеніти на місці.
КРЯЯЯК~!
— !!
Базіліора спостерігав, як книги, що заповнювали простір, посипалися додолу, наче дощ, від вібрацій, що випромінював дух.
Потім, схопивши дерев'яну маріонетку, яка звідкись з'явилася, Хінкель стиснула її.
[Що це таке, з'являється нізвідки?!]
Лише після миті спантеличеності вона підняла те, що тримала.
[ЧОМУ!!!! Я!!!! МУШУ СТРАЖДАТИ!!!! ВІД ЦЬОГО!!!!!]
ХРУСЬ!
Вона із силою гримнула її об підлогу.
Дерев'яна маріонетка зігнулася вдвоє. Не задоволена цим, вона схопила важкий стародавній том з-поміж упалих книг.
[ЕЕЕЕЕКККККААААААААХХХХХ!!!]
Вона почала гамселити маріонетку твердим кутом книги.
Бам! Бам! Хрусь! Грюк!
З кожним ударом маріонетка деформувалася й тріщала.
Трісь-!
Невдовзі її голова розлетілася на шматки, а фрагменти розлетілися в усіх напрямках. Проте Хінкель, здавалося, все ще не була задоволена: вона приставила маріонетку до полиці й врізала по ній кулаком.
Грюк!
Маріонетка оглушливо й гидко тріснула. Проте навіть не жорстокість дійства змусила Базіліора сахнутися — його пройняв жах від самого вигляду напівзбожеволілого духа, що завзято гамселив головою в шию ляльки.
[Хух-хух~!]
Хінкель, демонструючи фізичну силу, абсолютно невластиву магу, продовжувала знищувати дерев'яну маріонетку серед хаосу з книг, важко дихаючи. Побачивши її моторошні очі, Базіліора обережно спробував мовити:
— Ем, вибачте, можливо, вам варто спершу заспокоїтися...
"Чи варто йому це казати? Чи варто взагалі подавати голос?" — Базіліора вагався.
Навіть будучи ув'язненим, він залишався богом із величезною гордістю. Він почав зважувати, чи личить йому використовувати ввічливі звертання до звичайного духа.
— Що ти бовкнуло, нікчемне ство...
Це була критична помилка.
Хрусь!
Хінкель рухалася зі швидкістю світла, схопивши його ще до того, як він встиг закінчити.
[І хто, по-твоєму, винен у всьому цьому?]
Її погляд був крижаним. Перш ніж він узагалі встиг усвідомити шок від того, що його запечатану форму фізично схопили, Базіліора сахнувся від інтенсивного смертоносного наміру. Ніби його гордість була поранена власним страхом, він підвищив голос:
— Чия провина? Я нічого не зробив!!!
[...]
Вираз обличчя Хінкель став ще жахливішим. Вагаючись, Базіліора додав:
— Е-е... е-е, зачекайте хвилинку...
Перша Чаша зі зловісною усмішкою стиснула кулак навколо Базіліори й рушила до покаліченої маріонетки.
— Е-е, зачекайте хвилинку...
[Так, ти правий. Наша маленька змійка ні в чому не винна. Я теж так вважаю.]
— Ні, зачекайте? Гей?
[......]
— Гаразд, це була моя провина! — Базіліора, усвідомивши смертельну небезпеку, в якій опинився, відчайдушно перейшов на формальний тон.
[Тож можу я просто використати тебе, щоб зігнати свою злість? Це прийнятно?]
Хінкель стиснула його тіло в кулаку, мов у лещатах, і з усієї сили вліпила ним об маріонетку.
— Зачекай, зачекай! Давай побалакаємо, використаємо слова! Ми не звірі, ми інтелектуальні істоти... АААААААААХХХХХХХХ~!!!!
Крик страждань Базіліори лунав по всій бібліотеці.
...Це тривало до самого ранку.
Наступного дня Алон вирушив на лекцію, яку мав читати Магістр Синьої вежі. Він хотів послухати виступ магістрів веж, як напередодні пропонував Міліан.
Оскільки його зустріч із Хінкель була призначена на вечір, протягом дня він мав вільний час.
На жаль:
— Перепрошую, але реєстрацію закрито, і всі місця зайняті. Вхід неможливий.
Лекція була повністю заброньована, і він не зміг потрапити всередину.
"Я й не знав, що потрібне попереднє бронювання" — подумав Алон.
Він видав коротке зітхання, спостерігаючи, як інші маги пред'являють свої перепустки й проходять усередину.
— Чи можливо мені стати позаду й послухати?
— Ні. Хоча ви й маркіз та дворянин, ця установа присвячена рівноправному вивченню магії для всіх. Таке привілейоване ставлення недопустиме.
Він відчув легке розчарування, але все ж запитав, лишень щоб отримати негайну й непохитну відмову. Відповідь була настільки холодною та різкою, що це викликало спалах роздратування, але це було правило, яке він не міг змінити. Він уже збирався піти, коли:
— Маркіз Палатіо?
— ......Магістр вежі? — Алон опинився віч-на-віч із Магістром Синьої вежі.
— А, вітаю! Магістре Синьої вежі.
— А, так.
Маг, який тільки-но мав таке холодне обличчя, тепер дивився на Селіма очима, сповненими трепетної пошани. Селім невимушено прийняв привітання.
— Ні, чому Ваша Високоповажність тут?
— ...?
Раптом той почав використовувати формальне звертання до Алона. На мить спантеличений, Алон вирішив відповісти на запитання.
— У мене був вільний час, і я подумав, що відвідаю лекцію.
— Мою лекцію?
— Так.
— Ах-х-
— ?
— Це неймовірна честь! Що Ваша Високоповажність побажала відвідати мою лекцію!
При цьому Селім розплився в широкій усмішці, залишивши Алона абсолютно приголомшеним. Алон знав, що Магістру Синьої вежі байдуже до авторитетів, але також знав, що той був суворо принциповим, коли справа стосувалася магічного протоколу.
— Проходьте, проходьте! Ти там! Швидко пропусти його.
— Що? Але ж місця вже...
— Хіба це не моя лекція?
— Ну, так, але...
— Тоді чого ти чекаєш! Швидко дозволь йому увійти!
Саме через це.
"...Чому він так поводиться?" — Алон втратив дар мови.
— "????"
Інші маги, які стояли в черзі, щоб потрапити на лекцію Магістра вежі, також дивилися на все це з абсолютно спантеличеними виразами облич.
.
.
.
.
[Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділів та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga]