Розділ 114 - Що з тобою……? (1)
— ……Піддослідні більше не відповідають?
— …Все вірно.
У кабінеті герцога Комалона.
Вислухавши звіт темного ельфа, він спокійно запитав:
— Яким було останнє повідомлення, отримане перед тим, як зв'язок обірвався?
— Воно стосувалося місцезнаходження маркіза Палатіо.
— Їм не вдалося провести належну оцінку?
— Прошу вибачення.
Темний ельф глибоко вклонився.
Герцог Комалон знав, що нинішні обставини не були провиною підлеглого перед ним, і все ж він...
— ..Хмм-
...раптово згадав слова, мовлені чоловіком у чорній мантії.
Попередження бути обережним із маркізом Палатіо.
Герцог Комалон спостерігав за темним ельфом, який схилився у тривалому мовчанні, перш ніж нарешті заговорив:
— Дуже добре. Вони були лише витратним матеріалом, використаним для перевірки сили ворога.
— …Це припустимо?
— Маркіз Палатіо — не наша першочергова мета. Ми розглядали можливість його усунення лише тому, що він постійно втручався у нашу роботу. Однак—
Витрати не повинні перевищувати вигоду.
— Втрата яйця дракона була невдачею для нашої справи, але це не зруйнувало наш загальний задум.
— Я розумію.
Не в змозі більше відкладати справи через це постійне дратівливе явище.
— Скільки часу залишається до маскараду?
— Лише два тижні.
— Починайте готувати зовнішні організації. Їхня активація має збігтися з маскарадом через два тижні.
— Ваша воля буде виконана.
Темний ельф знову вклонився і потім зник, залишивши герцога Комалона самого в кабінеті.
— Справу слід довести до кінця, незалежно від ціни, — тихо промовив він сам до себе.
"Цього необхідно досягти. Це єдиний шлях, аби врятувати цей світ" — ледь чутно прошепотів він.
Затамувавши подих, він знову підвів очі, у яких вкотре спалахнуло явне божевілля.
————
Приблизно через тиждень Алон повернувся до маєтку Палатіо.
Найголовнішим його обов'язком після повернення стало відновлення сил. Хоча він не кидав магічних досліджень навіть у цей час, відпочинок у маєтку приніс бажане полегшення після місяців безперервних мандрів.
Однак він не міг дозволити собі провести увесь тиждень у цілковитому неробстві.
— …Це здається складнішим, ніж я очікував?
— Так і є.
Зауважив Еван, який почав допомагати йому з його обов'язками.
Вони обидва розглядали звіт, у якому детально описувався нинішній стан володінь маркіза Палатіо.
— …Фінансовий стан не жахливий, проте й до гарного йому далеко.
— Це точно.
Фінансове становище володінь було середнім.
Якщо казати суворо, воно насправді схилялося до дефіцитного боку.
— Утім, можливо, цього й слід було очікувати? Наші землі ніколи не приносили значних прибутків, якщо не враховувати часів, коли нас підтримували кошти з підпільного світу. Тож ситуація практично не змінилася, чи не так?
— Що ти маєш на увазі?
— По суті, кошти фракції субсидують територію.
Еван вказав на конкретний запис у документі.
— Правда.
"Я глибоко стурбований" — подумав Алон. Він ледь давав собі раду з утриманням усього феоду, використовуючи скарбницю герцогського маєтку.
І навпаки, власні фінанси герцогського маєтку були, насправді, досить міцними.
Це було пов'язано з численними скарбами, які він здобув як нагороду під час своїх подорожей за межами території.
Однак це не було надійним, постійним потоком доходів.
— …Схоже, ми повинні створити якісь надійні та постійні джерела доходів.
Він усвідомлював потребу в подальших роздумах. Навіть із нинішньою фінансовою стабільністю маркізського дому, без стабільного доходу кошти зрештою були приречені на виснаження.
— Можливо, мені варто розробити місцеву специфіку, продукт, унікальний для території, як тільки дозволять кошти?
Провівши деякий час у роздумах, Алон незабаром закрив важкі документи й запитав:
— Чи володіє наша територія якимось особливими продуктами?
— Особливими продуктами?
— Так.
— …Наркотиками?
"Чому він пропонує саме це…?" — подумав Алон.
— …Що навело тебе на цю думку?
— Ну, наркотики раніше були специфікою графського дому.
— Це справді було настільки помітно…?
— Більше нічого примітного не було…
Алон кивнув із дивним виразом обличчя.
Справді, рід Палатіо мав тривалий і глибокий зв'язок із кримінальним підпіллям Астерії, що було однією з його темних таємниць.
— Чи дійсно більше нічого немає?
— …Не думаю? У цьому регіоні справді немає нічого, що можна було б вважати місцевою специфікою.
"Хіба відсутність будь-чого сама по собі не є проблемою?" — коротко подумав він.
— Чи варто мені спочатку зайнятися іншими справами?
Вирішивши розібратися з іншими накопиченими завданнями, а про розвиток території поміркувати пізніше.
— І я повинен відповісти на ці листи.
Він почав відкривати й читати листи від Ютії, які накопичилися за його відсутності.
Перший лист містив легкі вітання та новини про останні події в житті Ріне та Сольранг.
Другий лист був схожим на перший — невимушене вітання з розповідями про Ладана.
Завдяки регулярним звітам Евана, Алон уже був певною мірою поінформований про діяльність Ладана.
"Він виявив дивовижний артефакт… Якщо подумати, останнім часом я не чув жодних чуток про Ладана ззовні" — подумав Алон.
Думка раптово осяяла його.
"…Зрештою, відсутність новин від пірата — це, мабуть, хороші новини"
Можна було не сумніватися: будь-яка нова відомість, найімовірніше, означатиме лише зростання винагороди за його голову.
Тому Алон відчув легке задоволення від відсутності новин щодо Ладана, відкриваючи останній лист.
На щастя, переконавшись, що це також лист із вітанням, він незабаром почав писати відповідь.
Коли він закінчив, вона займала близько однієї сторінки.
Однак.
"…Зважаючи на те, як часто вона пише порівняно з моїми відповідями, можливо, мені варто написати трохи більше" — подумав Алон.
Прагнучи вирівняти баланс трохи більше, ніж зазвичай, він почав складати довше повідомлення.
Невдовзі, переповівши свою нещодавню подорож до джунглів і поміркувавши над тим, який саме продукт зробити місцевою специфікою для дрібних щоденних справ маркізату...
— Фух-
...Він оглянув лист, який тепер займав три сторінки, і дозволив собі горду посмішку.
Передавши лист Евану, він перевів погляд на світ за вікном.
На відміну від постійно вологого клімату джунглів, Астерія наближалася до зими, і багряне листя клена повільно плавало в повітрі.
Пізня осінь уже згасала.
З плином часу, клени повністю зникнуть, і настане справжня зима.
— Настав час вирушати.
— До Магічної вежі?
— Так.
Як тільки Алон здобув можливість знову приєднатися до Магічної вежі через Ліян, він негайно почав готуватися до подорожі.
— Але, маркізе. Ви вирушаєте так рано? Я вважаю, що до початку роботи Магічної Вежі залишається ще чимало часу? Навіть якщо ми вирушимо в неквапливому темпі зараз, у нас буде достатньо часу.
Запитав Еван, роблячи приготування.
Він, звісно, мав рацію.
Однак справжньою метою Алона для відвідування цієї Вежі була зустріч із Хінкель.
— Немає ж жодних проблем у тому, щоб прибути раніше?
— Ну, ні, немає.
Еван погодився, а потім природно перевів погляд убік і запитав:
— Ви берете це чорне яйце з собою?
Чорне яйце лежало з одного боку кабінету.
Воно не показувало жодних особливих змін, хоча стало трохи більшим, ніж раніше.
Алон на мить замислився, перш ніж кивнути:
— Ми візьмемо його.
Вони негайно вирушили до Магічної Вежі.
Приблизно через два тижні після виїзду з маєтку, Алон прибув до центральної вежі, де проходила магічна конференція.
— Щоразу, коли я це бачу, це вражає. Спостереження за цим ввечері, здається, лише посилює ефект.
— Я згоден.
І Еван, і Алон кивнули на знак захоплення, дивлячись на центральну вежу.
По правді кажучи, вежа, що злітала високо в небо на тлі синього місяця, виглядала вночі ще величніше, ніж вдень. Це було видовище, яке, здавалося, зійшло прямо з фентезійної картини.
"Вигляд дійсно більш вражаючий вночі" — подумав Алон.
З цією думкою, Алон виявив, що не може відвести очей від вежі деякий час, поки вони нарешті не досягли центральної вежі. Вони відвели свою карету вбік і пройшли всередину.
Там.
— А, маркізе Палатіо?
Він природно почув голос, який кликав його по імені. Алон подивився на чоловіка з на мить спантеличеним виразом обличчя, але це тривало недовго.
— А, ви можете не пам'ятати, але ми зустрічалися один раз раніше, на конференції.
— А.
Він злегка кивнув, коли спогад повернувся.
— …Міліан, чи не так?
— Для мене честь, що ви пам'ятаєте моє ім'я.
— Честь? Ну, незалежно від цього, минуло чимало часу.
— Так, чимало.
Поки Міліан висловлював свої вітання, Алон озирнувся довкола. Незважаючи на те, що це було до офіційного початку магічної конференції, значна кількість магів уже була присутня.
— Здається, багато магів прибули раніше, хоча конференція ще не розпочалася.
Розуміючи запитання Алона, Міліан пояснив:
— А, це тому, що цього разу беруть участь Магістри веж.
— Магістри веж?
— Так. І Магістр Синьої вежі, і Магістр Червоної вежі беруть участь у цій конференції. Я чув, що завтра вони навіть прочитають коротку лекцію.
Тепер стало зрозуміло, чому зібралося так багато магів — якби Магістри веж були присутні, їхні лекції були б надзвичайно цінними для будь-якого мага.
— Власне, я й сам прибув раніше, щоб відвідати лекцію.
Алон також націлився не лише розпитати Хінкель про перстень, а й навчитися в неї дечого нового. Хоча він подолав чимало перешкод завдяки вавилонським закляттям, самонакладеним Обмеженням та демонстрації колосальної сили: він усе ще залишався магом лише четвертого кола.
— А, до речі, вітаю.
Раптом Міліан висловив свої вітання.
— …Вітаю?
— Так.
— З чим?
Запитав Алон зі спантеличеним виразом обличчя, але Мілан посміхнувся, ніби ділячись таємницею:
— Немає потреби в скромності. Майже кожен маг тут уже в курсі.
— …???
"Ні, справді, про що він говорить?" — подумав Алон.
Алон здивовано витріщився на нього, але Міліан зберігав свою значущу посмішку:
— Я вже чув чутку про те, що Магістр Синьої вежі офіційно схвалив ваші заручини із заступницею Магістра вежі. Мої вітання, маркізе.
І з цими словами,
— Що??
На коротку мить зазвичай незворушне обличчя Алона відобразило шок, а його очі широко розплющилися від цілковитого невір'я.
.
.
.
(П.П Хех.)
.
[Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділів та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga]