Розділ 103 - Руїни Малакки(3)
Нездатність магів використовувати закляття всередині руїн Малакки була спричинена розсіюванням магічної енергії.
Основний процес створення магії полягає в тому, щоб витягнути магічну силу зсередини себе й упорядкувати її в певній послідовності.
Але в цій зоні, щойно магічна сила виходила назовні, вона миттєво розсіювалася в атмосфері, унеможливлюючи будь-яке упорядкування — а отже, і створення магії.
Це означало, що сам Теон, відповідальний за цю ситуацію, також був позбавлений своїх магічних здібностей.
Утім, була одна-єдина людина, яка була винятком — Алон.
Пояснення цього винятку було очевидним:
"Це завдяки заклинанню фіксації, яке запечатує та утримує порядок магічної сили на своєму місці".
По суті, він володів навичкою нав'язувати правила магії за допомогою виголошення заклять, незалежно від умов навколишнього середовища.
"Якби не підказка, висічена на стіні, мене, ймовірно, зжерли б комахи, поки я досі шукав би відповідь... Не те щоб наше нинішнє становище було менш небезпечним".
І все ж, це був не час для полегшення.
Той факт, що оточення активно змушувало магічну енергію розсіюватися, залишався суттєвою перешкодою не лише для Алона, а й для будь-якого заклинателя.
"Хоч скільки магічної сили я вкладу, її упорядкування потребує часу, що знижує ефективність. До того ж Хо Гафту та парний браслет тут також безпорадні. По суті, максимум, чого я можу досягти — це три закляття, не більше".
Зберігаючи спокій, Алон оцінив їхнє становище та оглянув простір довкола.
Мутовані істоти, схожі на комарів, але завбільшки з людину, кружляли в повітрі, видаючи характерне, зловісне гудіння.
Вони були не лише в повітрі.
Вони обліпили вкрите мохом каміння.
Вони повзали по стінах руїн.
Вони кишіли по всій землі.
Навіть за його спиною.
Усі руїни були жахливо заполонені потворними комахоподібними створіннями.
— Це неймовірно~!
Поки Алон озирався довкола, попереду лунав вигук Теона, повний остовпіння.
— За всією логікою, використання магії тут має бути неможливим…!?
Теон стояв там, приголомшений і позбавлений слів.
Ігноруючи бурхливу реакцію свого супротивника, Алон повністю зосередився на безпристрасній оцінці їхньої біди.
"Я мушу знищити їх усіх одним ударом".
Різноманітні масштабні закляття за площею, здатні розв'язати цю кризу, пронеслися в думках Алона.
На жаль, він не міг застосувати жодне з них зараз.
Кастування подібного закляття тут неминуче зачепило б Евана та інших магів.
Насправді це була не просто ймовірність, а абсолютна неминучість.
Утім, відстрілювати комах поштучно точковими атаками також не було здійсненним підходом.
У нього була дуже обмежена кількість можливостей для виклику заклять.
Поки він боровся з цією проблемою, його раптом осяяла ідея.
"…Зачекай-но. Якщо магічна сила розсіюється таким чином…?"
Його обличчя посвітлішало, коли концепція остаточно сформувалася.
— **Розпад**.
Він стиха вимовив це слово.
Слабке пасмо магії, яке було присутнє лише секунду тому, раптово розпалося й зникло.
Воно миттєво розкришилося на дрібні фрагменти та розійшлося по всій залі.
Тонка надія, за яку досі чіплялися маги, згасла, і з їхніх уст вирвалися звуки розпачу.
— Ось, бачите? Я ж казав вам, що це марно~!
Навіть Теон, у якого знову спалахнула крапля впевненості, розчаровано хитнув своїм темним посохом.
Саме тоді, коли літаючі жуки стали агресивнішими й почали рухатися, Алон зберігав спокій.
За його незворушним обличчям думки гарячково проносилися одна за одною.
"Отже, навіть коли вона розсіюється, магічна енергія насправді не зникає".
Він озирнувся довкола.
Навіть коли потворні комахи ринули на нього з смертоносним наміром, Алон не піддався безвиході.
Тому що він міг це відчувати.
Магічна енергія, яку він щойно розщепив, тепер природним чином розійшлася по всьому простору через унікальну природу цієї зали.
І що найважливіше, тієї ж миті він збагнув: попри розсіювання, його контроль над магічною енергією, розподіленою по кімнаті, просувався саме так, як він і планував—
— Ху-х—
Видихнувши слабке повітря, Алон склав Вавилонський жест лівою рукою, зберігаючи повну безтурботність.
Потім правою рукою він виконав Кулак Мудрості.
— **Блакитне світло**.
Трісь-трісь-трісь.
Ще раз сяюча сфера блискавки спалахнула на долоні Алона, різко контрастуючи зі слабкими закляттями, що були до цього.
Вона засяяла сліпучим, проникливим світлом.
— **Посилення**.
Слідом за цим куля блискавки поглинула навколишнє повітря, вивільняючи вражаюче видовище електричного блакитного сяйва.
І в момент, коли гострі жала та лапи мутованих створінь уже були на межі того, щоб торкнутися тіла Алона—
— **Фіксація**.
Спалахнув непереборний спалах.
Гр-р-р-р-рах!
Без жодної затримки сформована Алоном куля блискавки немилосердно прошила літаючих комах.
Голови жуків, що злетіли в повітря, перш ніж звалитися донизу.
Тіло жука, що рухалося вбік, ледь не роздавивши руку Алона.
Вигнута туша комахи, яка замахувалася хоботком, цілячись у його серце.
Спрямована з абсолютною точністю, блискавка, позначена шляхами яскравого блакитного світла, разила виключно комах.
Усього за кілька секунд спалах винищив кожного жука до єдиного.
Хрусь!
Нарешті, ніби завершуючи свій натиск, блискавка влучила просто в серце Теона, саме коли той відчайдушно намагався знову скористатися посохом, після чого зникла.
— …
Невдовзі дощ із мутованих створінь почав валитися на підлогу руїн.
Їхні кінцівки смикалися, поки їхня сяюча зелена внутрішня рідина розбризкувалася довкола, крапаючи на голови магів.
Жоден із них не ворухнувся, щоб ухилитися від падаючих трупів комах.
Навіть Ліян, чиє волосся було наскрізь просякнуте зеленою рідиною, залишалася нерухомою, не завдаючи собі клопоту витерти її.
Вона лише незмінно дивилася в одному напрямку.
Це було в бік місця, де стояв маркіз Палатіо.
— Ах…
Слабкий вигук вирвався з вуст Ліян.
Яке почуття крилося в цьому тихому, затяжному звуці? Вона й сама не могла цього визначити.
І в центрі всіх поглядів, спрямованих на нього, був Алон.
"Ах… А-ах… Я…зараз помру…?"
Перенапруживши свою магічну силу, Алон відчув, як ознаки магічного виснаження наступають лише після двох заклять.
За своїм спокійним зовнішнім виглядом, внутрішньо він був на межі того, щоб заридати.
Трохи згодом.
Швидко випивши зілля для миттєвого відновлення, Алон зрозумів, що його мана повернулася до норми з моменту смерті Теона.
— ...Маркізе.
— Що таке?
— Що це було за закляття? Я бачив, як ви використовували схожу магію на тренуваннях, але ніколи нічого подібного.
— Ти, ймовірно, більше цього й не побачиш.
"Бо я не маю жодного наміру використовувати це знову".
Алон потримався за голову, яка все ще пульсувала від болю, і прийняв тверде рішення.
Магія, яку він щойно застосував, була поєднанням двох заклять на основі Вавилонських фраз.
Спочатку він навмисно розклав і розсіяв свою магічну силу по всій залі, використавши властивість оточення розсіювати ману.
Потім він узяв під контроль розпорошену магічну енергію, сформувавши її в специфічні послідовності, які мітили тільки жуків та Теона.
Нарешті, він використав другу фразу, щоб спрямувати свою магію вдарити точно по цих визначених послідовностях.
Ось як було виконано це закляття.
Однак, як він уже зазначив, було вкрай малоймовірно, що він коли-небудь знову використає цю магію.
Сама техніка залежала від розсіювання мани, а отже, була можливою лише за дуже специфічних і рідкісних умов.
Крім того, рівень контролю, якого вона вимагала, був до смішного неефективним.
Доказом цієї неефективності був безперервний, ниючий головний біль, який досі мучив його.
— ...Я зрозумів. І все ж це було справді дивовижно.
— Магія створена не для видовищ.
— Ну, звісно… Я не це мав на увазі, просто враження.
Було незрозуміло, скільки часу минуло, поки він розмовляв із Еваном.
— Маркізе, мені шкода. І… красне дякую вам.
Невдовзі Алон виявив, що приймає подяку від Ліян.
— Не варто так низько кланятися.
— А як інакше? Якби не ви, я була б уже мертва. Справді… дякую вам від щирого серця.
Ліян низько вклонилася, зігнувшись майже під прямим кутом, висловлюючи свою вдячність.
Алон, відчуваючи незручність від цієї демонстрації, ще раз сказав їй, що в цьому немає потреби.
— Ну, в такому разі… Я сподівалася—
Якраз коли Ліян підняла голову й почала говорити—
Гр-р-р-р-рум!
Раптово, руїни почали здригатися.
Маги, які тільки-но почали спокійно збирати своє спорядження, готуючись до відходу, миттєво напружилися, їхні обличчя стали тривожними.
Але наперекір їхнім страхам—
— Сходи…?
Потужні поштовхи припинилися, і перед ними відкрилися сходи, що сформувалися в центральній арені, де раніше нічого не було.
Сходи вели вниз.
Усі маги одночасно дійшли одного й того ж розуміння.
Це було те місце, про яке раніше згадував Теон — місцезнаходження предмета.
Але це розуміння було коротким.
— Маркізе, будь ласка, візьміть цей предмет із собою.
— ...Ви впевнені, що це нормально?
— Абсолютно. Це те, з чим ми всі згодні.
Коли Алон озирнувся на її слова, він побачив, як інші маги кивають головами на знак згоди.
— Я вперше бачу, щоб група магів так кланялася, — пошепки мовив Еван, спостерігаючи за цією сценою.
— ...Тоді я прийму це, — відповів Алон.
Узявши предмет до рук, Алон без вагань рушив убік сходів, що вели під землю.
Невдовзі він зіткнувся з поодинокими дверима з написом на поверхні.
Слова, висічені тими ж дивними стародавніми письменами, які Алон міг читати, як і раніше, мовили:
— "Магу, який згадав закляття єднання, пройшовши увесь шлях до кінця, дарується спадщина гармонії."
— …
Алон на мить пильно вдивлявся в напис, перш ніж штовхнути двері.
Із тихим, рипучим "скри-и-ип" двері відчинилися всередину.
У перекір його очікуванням побачити темряву, кімната за ними була освітлена достатньо, щоб чітко розгледіти все.
Усередині Алон побачив два предмети.
Першим було яйце.
Чорне яйце, настільки темне, що здавалося, ніби воно поглинає все світло, лежало на вівтарі.
Другим був набір висічених слів.
А саме—
— ...«Тіньова гармонія»?
Фраза, яка здавалася секретом самопроявлення, була висічена на стіні за моторошним чорним яйцем.
Коли Алон підійшов ближче, щоб детальніше роздивитися яйце—
— Хм?
Він помітив постарілий шматок пергаменту, покладений поруч із яйцем, також укритий стародавніми письменами.
Його вміст був таким:
"Не дозволяйте Тіньовому Дракону споживати нічого, окрім мани, до його народження."
"Якщо Тіньовий Дракон споживе кров мага понад певну межу, яйце має бути знищене."
"Нехтування цим, змусить Тіньового Дракона перетворитися на Смертоносного Тіньового Дракона, зануривши його в неконтрольовану лють."
Загалом два застереження.
Прочитавши це, Алон швидко збагнув, що саме намагався зробити Теон.
...Він намагався перетворити Тіньового Дракона на Смертоносного Тіньового Дракона?
Хоч мотиви залишалися невідомими, одна річ була зрозумілою.
"Хтось навмисно підлаштував це, щоб спокусити мага перетворити Тіньового Дракона на Смертоносного Тіньового Дракона..."
Він на мить замислився про сили, які маніпулювали Теоном.
Але незабаром у його голові виникла інша думка, змусивши його насупитися.
Ця думка стосувалася Королеви Астерії, Кретинії Сіян.
"Теон сам зізнався в нападі, тож зв'язку тут немає... Але з огляду на те, що вона відправила мене сюди, вона безсумнівно щось знала про це..."
Хоча це була правда, що чутки про використання Алоном магії стародавньої епохи поширилися серед магів, у цій ситуації все одно залишалися аспекти, які не сходилися.
"Вона й справді казала, що я зрозумію, чому вона наказала мені прийти до руїн Малакки, як тільки я опинюся тут".
Це було беззаперечно.
Більше того, повне розуміння значення цих руїн Малакки вимагало здатності розшифровувати стародавні тексти.
Що означало—
Кретинія Сіян знала, що Алон може читати стародавнє письмо, і що все, що знаходиться тут, буде корисним для нього.
"Що тут насправді відбувається?"
Вираз обличчя Алона став більш спантеличеним, але лише на мить.
"…Спочатку мені потрібно повернутися нагору".
Відклавши свої запитання на потім, він підняв синяво-чорне яйце й почав підйом назад на поверхню.
…Яйце було дивовижно важким.
————
У цей же момент.
— Ми повинні скоро прибути.
Усередині карети, яка була більше схожа на замасковану кімнату, Сіян невимушено сиділа, поки та рухалася назад до Терії.
На її слова, її секретарка, яка досі мовчала, нарешті заговорила:
— Ваша Величносте, здається, ви чимало зацікавлені маркізом Палатіо.
— Зацікавлена, кажеш?
Сіян глибше вмостилася в м'якому кріслі карети.
— Тобі так здається?
— Пробачте мою прямоту, але так, здається.
— Що ж, ти не помиляєшся.
— Пробачте мені ще раз, але чи можу я запитати — що саме в ньому приваблює вашу зацікавленість?
— Що, справді?
Сіян на мить замислилася над запитанням, перш ніж лагідна усмішка торкнулася її губ.
— Важко сказати.
Вона перенаправила запитання до своєї секретарки:
— Як ти вважаєш, що б це могло бути?
— …
Секретарка не наважилася відповісти.
Однак—
Секретарка не могла не помітити, що золоті очі Сіян, легендарні «Золоте Око Історії», здавалося, сяяли інтенсивніше, ніж зазвичай, хоча це міг бути лише обман світла.
.
.
.
(П.П Звісно цікавить її Алон, там багато що її цікавить в ньому.)
.
[Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділів та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga]